Українська миротворча школа. Десятий випуск, перша сесія.
Щороку Центр близькосхідних досліджень проводить унікальне навчання з миротворчості та соціального посередництва. Група з 10-15 слухачів отримує ексклюзивні знання про врегулювання конфліктів та побудову миру.
Цьогоріч бажаючих пройти курс виявилося особливо багато. Після ретельного відбору 20 учасників з усієї України отримали запрошення на першу сесію у мальовничому містечку Яремче.
Саме тут, де свіже гірське повітря насичене енергією, 12 вересня стартувало навчання. П’ять днів його учасники занурювалися у світ конфліктів та миробудування.
Вони дізналися про особливості трансформації конфліктів, вплив історії на сьогодення та майбутнє.
У цікавих соціально-моделюючих іграх учасникам вдалося побачити і зрозуміти доволі складні процеси, що відбуваються зараз не лише в Україні, а й у всьому світі.
Після завершення повного курсу більшість його випускників стають членами Асоціації Української Миротворчої Школи. Вони не лише продовжують спілкуватися та підтримувати один одного, а й об’єднують зусилля задля спільної мети.
Члени ассоціації регулярно збираються, щоб обмінятися досвідом та разом реалізувати спільні проекти відновлення миру в Україні. Їхня дружба та взаємодопомога дають сили рухатися вперед, незважаючи на всі труднощі.
Відгуки учасників про першу сесію.
Яка б не була тема, вона завжди трогала. Завжди спонукала до дії, спонукала до мислення.
Для мене ціно було абсолютно всі лекції. І цінні не лише змістовим, своїм наповненням, а тим, в якій формі, як вони проводилися.
Я дуже щаслива сьогодні тим, що маю можливість долучитися до прекрасної команди Української миротворчої школи, до прекрасної команди тих людей, яких я до вівторка не знала.
Перше, коли ти живеш багато років окупації, у тебе створюється внутрішня ментальна тюрьма. Куди б ти потім не потрапив, ти береш цю тюрму з собою, і жоден простір небезпечний. Я живу в Києві з 2019 року, але я розумію, що тільки зараз я почала вільно говорити те, що думаю, те, що відчуваю. І мені знадобилося 4 роки, щоб зруйнувати цю внутрішню тюрму. І я дуже дякую команді і групі за те, що ви створили цей безпечний простір, в якому можна говорити про все, говорити відверто і не бути засудженим при цьому.
Ви створюєте простір людей, які відчувають, що вони можуть щось змінювати, що вони несуть за це відповідальність, і вони можуть на щось впливати. Це дуже крута річ, бо саме це є рушийною силою взагалі всіх змін. Їх не створить хтось за нас. Ми створюємо зміни сьогодні.
Дякую за історичні лекції, лекції по щастю і по конструктору пам’яті. Мені здається, що коли в тебе збільшується обсяг теоретичних знань,ти починаєш відчувати, як це працює в житті. Це дуже круто.
І окрема подяка Олександру за історію, тому що, я як історик насолоджувався. І особисте, і пану Ігорі, і пану Дмитру за те, що, ну, таке особисте питання, яке 9 років тригирило, в кінці кінців саме тут я дав на нього відповідь.
Насправді, дуже багато аспектів, суто психологічних, управління масою, спроби змінити думку мас, ну, скажімо так, в потрібне нормальне, адекватне русло, це найцінніша історія, тому що ми будемо повертатися на наші деокуповані території. І нас там чекає робота, от якраз те, що робив з нами Дмитро. Оці лабораторії, експерименти, управління цими масами, це класна штука. Тому я, якщо не проти, буду звертатися за, що називається, методичкою.
Це настільки придумано, настільки цінно, настільки… Всі розуміють. Воно про щось таке, от, більшість історичних фактів. Ми не історики, але нам було цікаво, і нас захоплювало, і нам хотілося ще, і ми розуміли. Дякую за досвід, за щирість вашу, якою ви ділилися.
Я хотіла би сказати про практичну значимість того, що я тут почула протягом цього тижня. Я раніше не цікавилася конфліктами, але так сталося, що я працюю з переселенцями, які живуть в шелтерах. І мене конфлікти ніяк не оминають. І зараз, будучи тут, я все ж таки сформулювала вже тему своєї майбутньої дипломної роботи. І я буду досліджувати саме конфлікти між внутрішньо переміщеними особами та членами приймаючій громади на прикладі приймаючий громади.
Дякую Дмитру за ці ігри, які були потрібні. І за “телевізор”, коли ти розумієш, що все-таки на інтуїтивному рівні ми щось бачимо, але ми це не озвучуємо, і дуже важливо було то все прописати. І зрозуміти, що в нас є рамки, до якого ми бачимо, а після цього трошки ми ще не задумувалися.
З того, що не вистачало, говорю про себе, оцій скид емоційного стану, мені не вистачало ще робити всередині сесійного дня. Так, руханки, все ж таки, мені не вистачало. Я чекав до вечора, щоб ввечері ми це скидували, обновлялися. Я взагалі для себе вирішив, що українська міропланетна школа не переривається на сесії.
Я для себе знову відкрив Крим. І дуже часто задавався питання, чому ми його не бачили. І взагалі, наскільки були задурені до 2014 року. А потім собі думаю, так і Україна, де багатьох було невидимо до 2014 року.
Ось ці ігри дуже багато мене навчили. Я хочу взяти з собою, як мінімум, дві, застосовувати їх зі своїми колегами, з юристами, для того, щоб ми опрацьовували роботу команди, щоб відчували довіру. Тому що ця гра, в якій ми побудували довіру один до одного і перемогли Дмитра, це просто щось таке неймовірне. І я думаю, що саме ця гра дозволила нам потім розкриватися. Без неї, мабуть, ми б так не розкривалися. Дуже прошу поділитися методиками гри.
І ось ця школа, творчий тренінг, він мені відкрив ще більше моїх меж, ще більше моїх знань, ще більше людей, які відкрилися і ще різніше, ніж ті, що були у мене до цього 9 років перед цим, ще 20. Я дуже дякую за це розширення моїх меж.Це про людей. Звісно, що я тут отримала і нові знання.
Я просто не думала, що масштаби нашої омани такого великого масштабу. Тобто, дуже дякую за всі ці фокуси, за розширення. Блін, круто.
Відгуки тренерів:
Тут всі дякують, що ми відібрали. Дуже легко відбирати тоді, коли ти знаєш, що ти не помилишся фактично, і ми не помилилися, тому що ви чудова група, чудові люди, яких ми запросили.
І я вам дуже всім вдячний, та справді я повністю приєднуюсь до слів Дмитра. Дякую, що ви подалися, тому що якби ви не подали свої, не захотіли бути частиною Української миротворчої школи, то ми не змогли вас вибрати.
Дуже дякую за спілкування, за багато різних ідей, думок.Дуже цікава була ваша рефлексія і як ви формулюєте. Дякую вам за щирість. Ви щиро говорили. Ви не боялись. Ви були проактивні. Але це все не супроводжувалося агресією, не супроводжувалось якимось емоціям, які могли викликати негативні почуття.
Я бачу емпатичність дуже високу між членами групи. Я бачу високу тактильність. Тобто величезна кількість людей. Я бачу знов таки от ваші маленькі дотики одне до одного. Це не характерно було раніше для українців. І мені цікаво, чи це просто карти так склалися, чи наша група є репрезентативною, так само, як і середня по палаті. Мені цікаво, чи це стосується тільки нас, чи це можна знов таки вже екстраполювати на все українське суспільство. Мені страшенно цікаво, я заінтригований, я отримую масу задоволення. Я бачу, наскільки у нас відбувається ці обміни якоїсь позитивної енергії між собою.
