Суботні огляди з Ігорем Семиволосом (просто про Близький Схід) 20 березня 2021 року
Аналітика щодо актуальних подій на Близькому Сході від експертів Центру близькосхідних досліджень.
Сьогодні у випуску:
- провал переговорів від правлячою партією та опозицією в Грузії.
- опозиція готується до масових акцій протесту;
- вірмени визначилися з датою дострокових парламентських виборів;
- старі-нові політики в Палестині: повернення Саляма Файяда;
- Ізраїль напередодні парламентських виборів: коаліції немає;
- в Туреччині готуються до заборони опозиційної Народно-демократичної партії, яку підозрюють у зв’язках з курдським збройним підпіллям;
Привіт друзі!
Сьогодні субота, п’ята вечора і я вітаю вас на моїх близькосхідних оглядах. Дякуючи моїм друзям з молодіжного центру Портал я дізнався багато чого нового про прямі трансляції і буду поступово застосовувати нові знання у своїх ефірах. Молодіжний центр Портал має свій канал в YouTube, на якому можна знайти масу цікавих репортажів, розвідок та історій, зроблених до речі, дуже якісно. Посилання на їх канал я залишу під цим відео. Сьогодні я веду трансляцію з Приморська, хотів би сказати, що тут вже тепло, але на жаль не можу. Хоча очевидно у порівнянні з Києвом думаю що тепліше.
Минулий тиждень не був багатий на нові події, а скоріше мали продовження вже існуючі тренди. Втім дещо нове таки сталося, зокрема у Вірменії, і ми про це незабаром поговоримо.
А розпочну я свій випуск з інформації з Грузії, де прогнозовано завершилися нічим переговори між опозицією та владою при посередництві ЄС. З самого початку було зрозуміло, що стриманість, яку демонстрували політики двох таборів на минулому тижні була переважно зобов’язана візиту прем’єр-міністра до Брюсселю, де обговорювалися європейські та безпекові перспективи Грузії.
Як тільки політичні реверанси з європейцями завершилися, політики одразу забули про свою стриманість. Переговори як і очкувалося завершилися нічим – опозиція анонсує велелюдні акції протесту в столиці, а правляча партія заявляє, що припиняє консультації на тему порозуміння з опозицією і припиняє контакти з європейськими посередниками.
Ця заява доволі жорстка і демонструє, як мене, певне роздратування політиків правлячої партії посередницькою місією ЄС. Останній раунд переговорів, який завершився нічим, відбувся 18 березня при посередництві дипломата Крістіана Даніельсона і темою переговорів були так звані 6 рамкових пунктів, про які ми з вами вже говорили у попередніх випусках. Як і прогнозувалося, каменем спотикання стали два пункти – позачергові парламентські вибори, на проведенні яких наполягала опозиція і звільнення з ув’язнення голови партії ЄНР Ніко Мелія та співвласника опозиційного телеканалу «Мтаварі» Георгія Руруа.
Я спокійно ставлюся до таких результатів, тим більш, що ймовірність досягнення компромісу там і не проглядалося. Тепер кожна сторона матиме можливість довести – чи на вулиці, чи в стінах парламенту свою правоту. Отже конфлікт знову виходить на висхідну ескалації, очевидно до нової спроби втручання Заходу і появи сигналів поступливості від опозиції чи влади.
У Вірменії нарешті прояснилися обставини позачергових парламентських виборів, які мають покласти край політичній кризі, яка триває з моменту підписання діючим прем’єром Ніколо Пашиняном угоди про припинення вогню в Нагорному Карабасі 9-10 листопада . Опозиція звинувачує прем’єра у зраді національних інтересів, кількість акторів, які користуючись нагодою, намагаються копнути Пашиняна, за останні місяці збільшилася в рази. Тем не менш, Пашинян і його партія досі залишається потужною політичною силою і підозрюю, позбутися його буде не легко.
Але тепер до суті – вибори призначили на 20 червня, а це значить, що вимоги радикальної частини опозиції щодо негайної відставки прем’єра почуті не були. Взагалі ця дата стала результатом переговорів між правлячою партією і її лідером Пашиняном та лідерами фракцій «Процвітаючої Вірменії» Гагіком Царукяном, та «Освіченої Вірменії» Едмоном Марукяном з урахуванням позиції президента країни Армена Саркісяна. Останній, пам’ятаєте, полюбляє бігати між крапельками. Тут звісно є один нюанс, юридичний затик, оскільки під час воєнного стану проводити вибори не можна. А у Вірменії з 27 вересня минулого року діє воєнний стан. Ну і продовження історії з відставкою голови Генштабу Оніка Гаспаряна – президент двічі відмовив прем’єру, але адміністративний суд залишив Гаспаряна на своїй посаді. Тобто Пашинян спіймав облизня. Тепер не зрозуміло, чи буде продовження конституційних ініціатив прем’єра, скоріше за все, партія зробить паузу до виборів, але припускаю, тему посилення позицій прем’єра через референдум буде активно використовувати у передвиборчій кампанії.
Як ви пам’ятаєте, згідно із графіком сьогодні мали бути подані списки політичних партій на виборах в парламент ПА. Поки що інформації, які списки були подані, немає, отже інтрига з Марваном Баргуті та Насером аль-Кудвою залишається, а в самому ФАТХу тривають баталії між різними фракціями та особистостями. Кількість політиків, які готові кинути виклик Махмуду Аббасу зростає, і крайній в черзі – колишній прем’єр-міністр Салям Файяд, який вже заявив, що збирається повернутися на Західний берег і балотуватися на виборах президента як незалежний кандидат.
Файяд, прем’єр-міністр у 2007 – 2013, роках , а раніше міністра фінансів, відомий своєю лояльністю до ізраїльтян, і його багато хто звинувачує у репресіях проти учасників палестинського опору, начебто на догоду євреям, але він звісно, всі ці звинувачення відкидає. У своїй статті у палестинській газеті «Аль-Кудс» Файяд заявив, що має намір сформувати уряд національної єдності, який складатиметься із особистостей, які об’єднуватимуть усіх, а не лише більшість. Станом на зараз Файяд працює на посаді запрошеного провідного дослідника Прінстонського університету.
Очевидно рішення колишнього прем’єра повернутися до активної політики вплинуло і на радикальність висловлювань. Файяд зразка 2021 року – радикал, який вимагає повернення усієї історичної Палестини і відкидає ідею two state solution. Ще трохи і буде правіше за ХАМАС та Ісламський джихад. Цікаво, чи помітять палестинці разючу відмінність між теперішніми заявами та його попередніми заявами та діями, чи проковтнуть популістську приманку. Якщо Файяд увійде до опозиційного блоку Марвана Баргуті, шанси, на думку палестинських оглядачів, він матиме непогані, але якщо піде власним шляхом через формування свого блоку, то йому пророкують провал.
Взагалі з цими виборами повний гармидер – колишні ліберали і голуби стають яструбами, а колишні яструби раптом перетворюються якщо не на голубів то на ворон і все це сходить їм з рук. Напевно типова картина в суспільствах з бідним та травмованим населенням та браком безпеки.
Наразі поява на політичному обрії старих, здавалося вже призабутих політиків і їх стрімка радикалізація, викликає серйозне занепокоєння у західних посольств та експертної спільноти.
В Ізраїлі залишилося декілька днів до виборів і останні рейтинги свідчать, що у Нетаньягу найбільше шансів запустити процес формування уряду. Хоча, якщо брати до уваги заяви політиків, то складається таке враження, що більшості не передбачається в жодному з варіантів. Комусь прийдеться наступати на горло своїй пісні, або одразу запустити новий виборчий цикл. Уявляю, як це приймуть ізраїльтяни.
Втім повернемося до сьогоднішніх рейтингів. Зафіксоване зростання підтримки Нетаньягу на один пункт, що свідчить про те, що опонентам Бібі не здалося перетягти на свій бік хиткий електорат і він скоріше за все погодиться на синицю в руці. Ульраортодоксальні партії, які представляють сефардів і ашкеназі, а також «Релігійний сіонізм» Безалеля Смотріча підтримують Бібі, натомість коаліція Єш Атід, Нова Надія, Авода, Ісраель Бейтену, Мерец, Кахоль Лаван та арабських партій виступають проти діючого прем’єра.
Яміна та Об’єднаний арабський список на чолі з Мансуром Аббасом визначатимуться вже по ходу справи.
Я так розумію, що Президент Туреччини так і не дочекався дзвоника Байдена і вирішив нагадати про себе у доволі оригінальний спосіб – рішенням заборонити третю по кількості партію в парламенті– прокурдську Народно-демократичну партію, стверджуючи, що її представники мають контакти з терористами. Цей крок повертає Туреччину у ті часи, коли практика заборони політичних партій була доволі поширена, і проти чого, до речі, активно боровся сам Ердоган.
Зрозуміло, що цей крок викликав різку реакцію на Заході і в США і Європі. Европейський Союз вустами доповідача Європарламенту з питань Туреччини Начо Санчеса Амора, роздратовано підкреслює – на який позитивний порядок денний може чекати Анкара на зустрічі 25-26 березня після такого кроку?
В обвинувальному висновку прокурора зазначається, що НДП нічим не відрізняється від забороненої Робочої партії Курдистану (РПК) і що вона відіграє активну роль у рекрутингу бойовиків.
Дехто стверджує, о НДП є нічим іншим як політичним крилом Курдської Робітничої партії. Пояснюючи цей рішення, чимало незалежних експертів наголошують на спробі Ердогана використати цей прецедент для збільшення свого рейтингу, хоча вибори як відомо будуть лише у 2023 році. Це рішення, без сумніву, сподобалося лідерам націоналістичних партій, які вже висловили свою підтримку. Представники самої партії заявили, що уразі її заборони, вони утворять нову партію, але прокурор передбачив такий крок і вимагає п’ятирічної заборони політичної діяльності для 600 осіб, пов’язаних з НДП.
Нагадаю, НДП отримала 11,7 відсотків голосів на парламентських виборах 2018 року та має 55 місць у парламенті з 600 членів.
Ну і вишенька на тортик – Туреччина вийшла із Стамбульської конвенції, члени якої зобов’язалися не допускати домашнього насильства над жінками та сприяти рівності. Офіційних причин названо не було, але, подейкують, що серед консервативних кіл зростає незадоволення цим пактом, особливо пунктом щодо гендерної рівності та уникнення дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації, вбачаючи в цьому пропаганду гомосексуалізму. Нагадаю, що Туреччина підписала конвенції у 2011 році. Тут правда слід сказати, що Польща також розглядає таку можливість, оскільки нинішній польський уряд вважає цю конвенцію занадто ліберальною.
Сам Ердоган активно критикує домашнє насильство і вважає, що судові реформи, які він анонсував, сприятимуть правам і свободам громадян та допоможуть його країні наблизитися до стандартів ЄС.
Шановні друзі!
Наразі у мене все – порядок дня вичерпаний. Гарного вам завершення суботи та неділі. Тримаймося! Будьте здорові!