Суботні огляди з Ігорем Семиволосом (просто про Близький Схід) 13 березня 2021 року

Аналітика щодо актуальних подій на Близькому Сході від експертів Центру близькосхідних досліджень.

Сьогодні у випуску:

• наслідки історичного візиту Папи Римського до Іраку;
• мляві переговори між грузинською владою та опозицією;
• стабільно погана ситуація у Вірменії;
• запеклі бої в Ємені;
• парламент Лівії проголосував за перехідний уряд;
• конфлікт всередині правлячої партії Палестини ФАТХ набирає обертів;
• на виборах в Ізраїлі майже без змін, всі в очікуванні голосування;
• “Тимчасові настанови національної безпеки” Вашингтона та ігри навколо іранської ядерної програми;
• Турецька зовнішня політика – бачення з Анкари;

Доброго дня, шановні друзі!

Сьогодні субота, 13 березня, і я традиційно з вами зі своїми близькосхідними оглядами. Спостерігаємо за тим, що сталося за тиждень на Близькому Сході, як це може вплинути на Україну і світ. Дякую, друзі, за вашу увагу до мого проекту та його підтримку.

Перш ніж власне перейти до аналізу подій, що сталися, хочу ще раз подякувати вам за теплі привітання з нагоди мого дня народження. Щиро вам всім дякую, і від себе бажаю вам міцного здоров’я і многая літа!

Цього тижня відбулося чимало знакових подій, але ключовою був розвиток ситуації навколо іранської ядерної програми та відновлення дії так званої ядерної угоди 2015 року.

Крім цього, звісно, багато говорили про наслідки історичного візиту Папи Римського Франциска до Іраку, його внесок у діалог між християнами та мусульманами, та наступні плани відвідати Ліван з метою підтримки населення цієї країни, яке потерпає від поганого урядування та перманентних політичних та економічних криз. В Лівані, до речі, цього тижня продовжувалися заворушення і протести, пов’язані з черговим падіння рівня життя та суттєвим ослабленням ліванського фунту.

На Південному Кавказі, в Грузії, тривають мляві переговори між представниками опозиції і правлячої партії. Нагадаю, що вони відбуваються навколо так званих шести пунктів, сформульованих при підтримці президента Європейського Союзу Шарля Мішеля. Судячи із заяв представників опозиції та влади, сторони усвідомлюють, що грузинському прем’єр-міністру треба щось презентувати у Брюсселі під час візиту, який розпочнеться незабаром і кожна сторона не хоче виглядати впертими віслюками, не спроможними на домовленості. Втім, скоріше за все, ніяких значущих результатів досягнуто не буде, а після візиту сторони повернуться до свого улюбленого заняття – політичного протистояння.

У Вірменії ситуація також стабільна погана. Триває протистояння між прем’єр-міністром та представниками опозиції, які об’єдналися в Рух за порятунок Батьківщини. Головний акцент минулого тижня робився на пошук політичного рішення по виходу із кризи і поки що формат можливих переговорів політичних сил так і не був знайдений. Триває протистояння між прем’єром та президентом Арменом Саркісяном, де другий намагається проскочити між крапельками, з одного боку демонструючи начебто неупереджену позицію на політичний процес, а з іншого демонстративно виступаючи проти Пашиняна. Цікаво, що вірменські аналітики у своїх прогнозах оцінюють факт ослаблення позицій прем’єра як загрозу, якою може скористатися Алієв, а з іншого боку всіляко продовжують його підважувати. Цікаво, будь хто інший на цій посаді буде спроможний досягти більшого зараз? Моя відповідь проста, ні.

В Ємені тривають запеклі бої, а надії на деескалацію так і залишаються марними. Після ударів хуситів по об’єктах в Саудівській Аравії саудівські літаки завдали ударів по столиці Ємену Сані. Нагадаю, що хусити активно для нападів використовують бойові дрони, очевидно іранського виробництва. Одночасно посилилася інтенсивність боїв в провінціях Таіз та Маріб.

Парламент Лівії проголосував за новий перехідний уряд, тим самим підтвердивши намагання лівійського політичного класу завершити багатолітній збройний конфлікт. Передбачається, що новостворений кабінет має забезпечити вибори, які заплановані на грудень цього року. Між тим в уряді поки залишається вакантною посада міністра оборони.

В Палестині, де найближчим часом 20 березня мають бути затвердженні списки на парламентські вибори, ситуація в правлячій партії ФАТХ стає все більш складною. Існуюча опозиція «старій гвардії» здається вирішила дати бій і очолює її племінник Арафата член Центрального комітету ФАТХу 67 річний Насер аль-Кудва. Останній закликає 61 річного Марвана Баргутті, багатолітнього ув’язненого Ізраїлем за лідерство під час другої Інтифади, очолити це список і висунути свою кандидатуру на посаду Голови Палестинської Автономії. Баргуті був засуджений ізраїльським судом у 2004 році до довічного позбавлення волі.

Слід сказати, що ключова критика 85 річного Аббаса з боку його опонентів стосується корупції та неналежного урядування. Баргуті ще не дав відповіді на заклик Кудви, якого до речі після тривалих дискусій, виключили зі складу ЦК. Існує чимало свідчень, що з Баргуті тривають переговори довірених представників Аббаса, які намагаються переконати ув’язненого палестинського політика відмовитися від цієї ідеї. Останні опитування свідчать, що Аббас може програти вибори президента представнику Хамасу у той час як Баргуті, у разі його висунення, легко перемагає своїх супротивників. У зв’язку з цим виникла патова ситуація – якщо вибори відбудуться, і Баргуті не відмовиться балотуватися, його перемога спричинить політичну кризу в Ізраїлі. Адже його тоді треба відпускати.

З іншого боку не зрозуміло, як в цій ситуації діятиме Аббас – подейкують він хотів скасувати вибори, але чи під тиском Заходу чи під тиском власних партійців від цих планів начебто відмовився. У будь-якому разі цей епізод політичного серіалу наприкінці березня добігатиме кінця, отже скоро побачимо хто де опиниться.

В Ізраїлі, де добігає кінця передвиборча кампанія, майже без змін. Всі політичні гравці на своїх місцях, суттєвих змін в політичних розкладах не спостерігається. В цілому можна сказати, що правий політичний спектр продовжує домінувати, але через складні особисті відносини між правими політиками формування наступного кабінету суттєво ускладняється. Гідеон Саар та Нафталі Беннетт разом з Лікудом могли б отримати більш ніж достатньо місць в Кнессеті для формування уряду, але без Нетаньягу. Останній залишається небажаною кандидатурою на посаду прем’єра в очах інших політиків, а Лікуд відмовляється говорити про коаліцію без Нетаньягу. Буде весело.

На тлі пожвавлення переговорів щодо повернення до ядерної програми, демаршів Ірану і політичної активності команди Байдена важливим стає оцінка ризиків та прогноз щодо подальшого можливого розвитку подій.

Нещодавно США оприлюднили документ під назвою «Тимчасові настанови національної безпеки», де, зокрема, йдеться про глибоке занепокоєння намірами деяких американських союзників на Близькому Сході завдати удари по Ірану у разі виникнення загрози їхній безпеці. На думку Вашингтону, військова сила не є відповіддю на виклики в регіоні і США не буде заохочувати партнерів на проведення політики, що суперечить американським інтересам і цінностям.

В документі зазначається, що натомість США буде й надалі співпрацювати зі своїми союзниками щодо стримування іранського експансіонізму та протидії терористичним мережам – Аль-Каїді та Ісламській державі.

Очевидно цей документ з’явився у відповідь на спроби ізраїльського керівництва сформувати анти-іранську коаліцію та погрози застосувати зброю проти Ірану у разі виникнення небезпеки. Тель-Авів вважає, що угода 2015 року лише заохочує Іран до експансії та розробки балістичних ракет. Міністр оборони, Бені Ганц, зокрема, переймається не лише іранською присутністю в Сирії, а й програмою переозброєння Хезболли, яка за його словами вже має «сотні тисяч ракет». Також міністр оборони продемонстрував мапу можливих ударів Ізраїлю по ядерним цілям Ірану.

На цьому тлі почастішали розмови про формування на Близькому Сході анти-іранської коаліції, до якої можуть увійти Ізраїль і країни Перської затоки. За словами Бібі Нетаньягу ці країни з великою стурбованістю спостерігають за останніми кроками Ірану і вважають, що повернення США до іранської ядерної угоди 2015 року не завадить Тегерану отримати ядерну бомбу і готові працювати разом, щоб протидіяти цьому. Звісно, поки такий союз виглядає лише гіпотетичним, але останнім часом почастішало число публікацій в ізраїльській пресі, де цей блок розглядають як цілком ймовірний і що неформальні переговори з цього приводу ведуться.

Очевидно для того, аби уникнути публічної конфронтації з цього приводу, США і Ізраїль запустили формат двосторонньої стратегічної групи, яка, передбачається, має сформувати спільні підходи до проблеми Ірану. Очолюють цю групу радник з питань національної безпеки США Джейк Салліван та його ізраїльський колега Меїр Бен Шабат. Слід сказати, що свого часу подібна група була створена і при адміністрації Обами, але це не зупинило Бібі від публічної критики дій американського президента, що значно ускладнило подальшу взаємодію між двома політиками. Очевидно зараз, пам’ятаючи про попередній негативний досвід, політики намагаються убезпечитися від публічного з’ясування відносин.

Говорячи про політичний бік справи, слід очевидно згадати, що цього тижня Держсекретар Ентонні Блінкен виключив можливість поступок Ірану для стимулювання переговорів по ядерній угоді. В свою чергу, європейські лідери висловлюють обережний оптимізм і сподіваються на початок переговорів у проміжку між Наврузом (20 березня) та серединою квітня, коли політичні процеси уповільняться у зв’язку із початком виборчої кампанії в Ірані.

Іранці, в особі міністра закордонних справ Ірану Мохаммада Джавада Заріфа заявлють про підготовку конструктивного конкретного плану дій, але про йдеться не зрозуміло.

У той самий час не можу не звернути увагу на виступ аятоли Хаменеї з нагоди початку посланницької місії пророка Мухаммада.

Він зокрема підтримав хуситів і схвалив використання засобів захисту, які можуть запобігти бомбардуванням ворога, який тримає єменський народ в заручниках;

Америка володіє найбільшим ядерним арсеналом, використовували його і зараз лицемірно виступають проти ядерної зброї;

Ага, і вони створили ІДІЛ;

Іран в інших країнах присутній не військовими, а консультантами і на запрошення цих країн;

Американці мають полишити Ірак і Сирію;

Проти Ісламської революції дії змова, подібна до тієї, з якою стикався Пророк. Ворог брехливий і підступний. Коран забороняє дружбу з ворогами і закликає до демонстрації сили перед обличчям ворога.

Спробуйте тепер, після цих тез, відповісти на питання чого прагне Іран?

І остання на сьогодні тема – турецька зовнішня політика. З програмною промовою виступив міністр іноземних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу. Говорячи про ключові принципи, він зазначив, що Анкара проводить зовнішню політику спираючись на «підприємницький на гуманітарний підхід». Коли дипломатія заходить у глухий кут, ми беремо ініціативу, використовуючи нашу м’яку силу та елементи жорсткої сили для того, щоб знову зробити стіл переговорів функціональним ” – сказав він, очевидно натякаючи на ситуацію в Лівії та Нагорному Карабасі. В своїй промові він зокрема визначив наступні пріоритети:

Вирішення комплексу проблем пов’язаних зі східним Середземномор’єм, зокрема врегулювання питань ексклюзивних економічних зон. На думку турецького дипломата, будь-який енергетичний проект, що виключає Туреччину у Східному Середземномор’ї через політичні мотиви, не має шансів бути успішним. Нагадаю, Туреччина, яка має найдовше континентальне узбережжя у Східному Середземномор’ї, відхилила вимоги Греції та грецько-кіпрської адміністрації щодо морського кордону, наголошуючи, що ці надмірні вимоги порушують суверенні права як Туреччини, так і турків-кіпріотів.

В свою чергу, Республіку Північний Кіпр, якою опікується Анкара, ніхто, крім власне, самої Туреччини не визнає.

Турки наполягають на справедливому розподілу шельфу, де обидві сторони на мають взяти участь і пропонують різні формати для реалізації цього принципу.

Нормалізація відносин з Єгиптом

Передбачається що незабаром можуть розпочатися переговори щодо розмежування морської юрисдикції в Середземному морі і можливо будуть врегульовані інші суперечності серед яких лівійська криза, підтримка братів-мусульман та участь\втручання Туреччини в процеси в арабських країнах.

Нагадаю, відносини між Туреччиною та Єгиптом погіршилися після того, як генерал Абдель-Фаттах ель-Сіссі скинув першого демократично обраного президента країни Мохаммада Мурсі в результаті державного перевороту. Анкара дотримується позиції, згідно з якою демократично обраний президент не може бути скинутий воєнним переворотом, і, таким чином, критикувала Сіссі та його прихильників, в тому числі частину західних політиків та урядовців країн Перської Затоки. Єгипетський уряд, зі свого боку, закликав Туреччину не втручатися у у внутрішні справи арабських країн. Суперечка призвела до того, що двосторонні відносини залишались у глухий кут протягом багатьох років.

Важливими для Туреччини залишається питання нормалізації відносин з Францією, де за словами міністра відбувалися певні позитивні кроки. Зокрема, Туреччина та Франція можуть співпрацювати у боротьбі з тероризмом та сприяти забезпеченню миру, безпеки та стабільності в регіоні. Анкара має інший погляд ніж Франція на ситуацію в Сирії, Лівії, Східному Середземномор’ї ну і активно критикувала «антимусульманську» політику Парижу, але останні розмови між Макроном і Ердоганом дають шанс на початок нормалізації цих відносин.

Свою роль в Лівії Чавушоглу описав як стабілізуючу. “Війна в Лівії закінчилася, і баланс забезпечений. Ті, кого в минулому турбувала ініціатива Туреччини, тепер визнають, що Туреччина є важливим актором – припинення вогню було досягнуто завдяки Туреччині та розпочато політичний процес. Баланс на місцях відкрив шлях до дипломатії », – сказав він, очевидно натякаючи на Єгипет та Францію.

Відносини із Ізраїлем залишається ускладненими через триваючий конфлікт і політику Тель-Авіву щодо палестинських територій. Анкара продовжує критикувати угоди Авраама, які на думку дипломата не сприяє зусиллям для справедливого, всебічного і постійного вирішення конфлікту, а радше заохочує Ізраїль продовжувати свою політику щодо палестинських територій. Позиція Анкари в цьому напрямку залишається незмінною, єдиним способом досягнення міцного миру та стабільності на Близькому Сході є справедливе та всебічне вирішення палестинського питання в рамках міжнародного права та резолюцій Організації Об’єднаних Націй.

Шановні друзі
наразі ми вичерпали порядок денний. Користуючись нагодою хочу вас запросити завтра подивитися ще один епізод Близькосхідної кухні, це такий собі весняний бонус і присвячений він буде урочистому відкорковуванню діжки з бурбоном і відповідно дегустації цього славного напою

Дякую що були зі мною, всього вам найкращого! Здоров’я, До побачення, до нових випусків.