Суботні огляди з Ігорем Семиволосом (просто про Близький Схід) 01 травня 2021 року

Аналітика щодо актуальних подій на Близькому Сході від експертів Центру близькосхідних досліджень.
Сьогодні у випуску:

• Зіткнення на таджицько-киргизькому кордоні. Війна за воду як передчуття дестабілізації в регіоні;
• Американці йдуть з Афганістану. Перемога Талібану? Що чекає країну після завершення окупації НАТО?
• У передчутті поверення до ядерної угоди: Ізраїль міркує про безпеку;
• Катастрофа на горі Мерон на півночі Ізраїлю;
• Палестинці прийнялі рішення відтермінувати парламентські вибори через неможливість голосувати у Східному Єрусалимі;
• В Єрусалимі зійшов благодатний вогонь. Розпочалися пасхальні свята

Доброго вечора, друзі!

Сьогодні субота, 1 травня, дата, коли тривалий час в Радянському Союзі і вже у незалежній Україні відзначався день солідарності трудящих. Отже, як казали у відомому анекдоті: Мір, труд, май, іюнь, іюль, август. В моєму уявленні, цей день зазвичай асоціювався із вилазками на природу та неодмінними шашликами.

Сьогодні виповнюється 100 років від часу заснування Мелітопольського краєзнавчого музею і я від свого імені від імені своїх колег вітаю наших друзів і партнерів, директорку чарівну Лейлу Ібрагімову з цією визначною датою і зичимо нових звершень і процвітання. Хайирли олсун!

Але повернемося до наших оглядів. На цьому тижні сталося декілька подій, про які я б хотів вам розповісти та, по можливості, проаналізувати.

Без сумніву, найгучнішою подією цього тижня стали збройні сутички на таджицько-киргизькому кордоні. Розпочався конфлікт з побутового інциденту, точніше, зі спроби таджицької сторони розмістити на стовпі біля водорозподільної водойми під назвою «Головний» відеокамери для фіксації можливого несанкціонованого відбору води. Очевидно що таджики в цьому підозрювали киргизів. Зазначу що сама водорозподільна водойма залишається предметом територіальної суперечки між двома країнами.

Версії причин конфлікту різняться – очевидно що тригером стали дії по становленню відеокамер, але той рівень агресивності який був продемонстрований як з боку місцевих киргизьких мешканців, так і з боку офіційних представників таджицької сторони свідчить, що конфлікт між сторонами має давній латентний характер і достатньо було сірника, щоб він проявився наочно.

Конфлікт почався в киргизькому селі Кок-Таш, відомому тим, що і раніше було точкою напруги у відносинах. Так, у січні 2013 року там сталася масова бійка молодиків киргизької та таджицької національностей.

В результаті, на кордоні між двома країнами спалахнув справжній військовий конфлікт з використанням вогнепальної зброї та важкої техніки. З киргизької сторони повідомляють про 134 постраждалих, 13 загиблих, серед них одна дитина, згоріло 12 жилих будинків, одна школа, 10 автозаправок, 2 ресторани, 8 магазинів, прикордонна застава та пожежно-рятівний пост.

З боку Таджикистану точних даних немає, але відомо про 90 постраждалих і 10 загиблих.

Ключових проблем між двома країнами декілька: проблема з демаркацією та делімітацією кордону між двома країнами – ситуація ускладняється також наявністю таджицького анклаву Варух, а також тривалими суперечками навколо ресурсів, де головним із них є вода та земля. Принаймні на зараз сторонам вдалося досягти домовленостей про відвід військ та запуску нової хвилі делімітації кордону. Кожна зі сторін запевняє, що не поступиться жодною стратегічно важливою територією, але визнає що врешті решт прийдеться здійснювати обмін територіями для ліквідації анклавів.

І хоча в минулому подібні конфлікти вже траплялися, нинішній спалах без сумніву є найбільшим і демонструє конфліктний потенціал, який накопили центральноазійські країни. І тут є декілька міркувань – тривалий час РФ була стороною, яка здійснювала посередницькі функції під час вирішення конфліктних ситуацій, але така роль потребує вкладання постійних ресурсів, який Москва вже немає. Це означає, що у середньостроковій перспективі невирішені територіальні і інші ресурсні конфлікти можуть призвести до широкомасштабної дестабілізації та збройних конфліктів в регіоні.

На тлі згортання військової присутності НАТО в сусідньому Афганістані і цілком легко прогнозованої дестабілізації та посилення Талібану – не має зараз значення станеться це за допомогою політичних домовленостей чи силовим шляхом – на кордоні із Центральною Азією виникнуть нові виклики, які, припускаю, матимуть серйозний вплив на майбутнє. Росія тривалий час насолоджувалася відносним миром в цьому регіоні через американську присутність і після реалізації угоди між США та Талібаном, отримає додаткову проблему, на яку буде витрачати свої ресурси.

Для нас це добре.

Президент Джо Байден оголосив про безумовний вивід усіх американських військ з Афганістану до 11 вересня. Насправді це рішення стало несподіванкою для багатьох, оскільки існувала, принаймні, надія, що Байден перегляне попереднє рішення Трамка, яке на думку експертів надає великі переваги ісламістському угрупованню.

У тому, що Талібан розглядає вивід сил НАТО з Афганістану як свою перемогу, не має жодних сумнівів. Після угоди підписаної в лютому 20 року в Досі (Катар) кількість нападів з боку бойовиків зросла, хоча таліби не беруть на себе відповідальність за них. Ісламістська група, почуває себе дуже впевнено і відмовляється брати участь у запланованому саміті в Туреччині доки останній іноземний солдат не полишить територію країни. На майбутню конференцію покладають великі надії – якщо вдасться сформувати об’єднаний уряд, до якого увійде “Талібан” та інші організації, то можливі збитки від поспішного виходу з Афганістану будуть мінімізовані, якщо ж не вдасться цього зробити, країну чекає новий раунд громадянської війни. Таке собі суцільне дежавю кінця 80- років минулого століття.

Ізраїльська делегація високопоставлених представників ізраїльської розвідки відвідала цього тижня Вашингтон для обговорення нової ядерної угоди з Іраном. Делегація, як повідомляють оглядачі, була зустрінута ввічливо, уважно вислухана, але, скоріше за все, мала дуже практичний вплив на рішення американської адміністрації. Ізраїльтяни констатують, що адміністрація Байдена абсолютно твердо налаштована оголосити про повернення Сполучених Штатів до ядерної угоди якомога швидше. Позиція ізраїльського прем’єр – міністра залишається незмінною – жорстка опозиція до угоди з Іраном і відмова від її обговорення оскільки вона небезпечна як для Ізраїлю так і для регіону. На відміну від Нетаньяху, міністр оборони Бенні Ганц схиляється до позиції, що Ізраїль повинен зосередитись на збереженні своїх стратегічних переваг на наступний день після укладання угоди. Ганц та Генеральний штаб Армії Оборони Ізраїлю почали формувати початкові ідеї, як Ізраїль може покращити військовий потенціал за допомогою США – зокрема за допомогою так званої атаки «третього кола» – якомога далі від ізраїльських кордонів.

Цього тижня в Ізраїлі під час щорічної хілули – святкування з нагоди річниці смерті відомого мудреця – рабина Шимона Бар-Йохая на горі Мерон на півночі Ізраїлю сталася катастрофа , в результаті якої 45 прочан загинуло, ще 150 поранено під час тисняви яка сталася після обрушення конструкцій.

Раббі Шимон, який жив у II столітті, був блискучим ученим-талмудистом, який, за деякими відомостями, був автором «Зохар» (Сяйво) – основної праці про Каббалу (єврейська містика).  Він був учнем рабина Аківи, – одного з найбільших єврейських учених і мудреців усіх часів. За традицією, в день своєї смерті раббі Шимон відкрив своїм учням таємниці Каббали, що є одним із пояснень того, як Лаг б’Омер став днем святкування, багаття символізують світло або мудрість, якою він поділився зі світом.

Зазначу, що не вперше, коли радісна подія святкування спадщини раббі Шимона, закінчилася катастрофою. 15 травня 1911 р. – майже 110 років тому на тому самому місці загинуло одинадцять людей під час руйнування перил, а близько 100 людей впали і зазнали травм.

Як ми і передбачали минулого тижня, лідер ПА Махмуд Аббас відтермінував проведення виборів до Законодавчих зборів, які були раніше заплановані на 22 травня. Причина неможливість проведення виборів в окупованому Ізраїлем Східному Єрусалимі, який палестинці вважають своєю столицею. Виступаючи на палестинському телебаченні Махмуд Аббас заявив, що як тільки ізраїльтяни дозволять голосувати палестинцям в Сх. Єрксалимі, вибори будуть проведені протягом тижня. Тобто це не технічне, а фундаментальне політичне питання. Заступник голови «Фатху» Махмуд аль-Алул заявив на радіо «Голос Палестини», що проведення виборів без Єрусалиму фактично означало б відмову від будь-яких претензій на це місто як столицю майбутньої палестинської держави. «Ми на це не погодимося», – сказав він. «В історичних книгах не буде написано, що ми відмовились від Єрусалиму», – зазначив він.

Паралельно з тиском на Ізраїль, палестинці намагаються також вплинути на представників ЕС, але останні, судячи із заяв, не готові до активних дій і висловлюють хіба що стурбованість можливістю дестабілізації. Ізраїльські спецслужби, до речі, прогнозують розвиток ситуації за гіршим сценарієм у разі відмови від виборів через проблему східного Єрусалиму. Минулотижневі заворушення через встановлення загороджень біля Дамаських воріт стали першим сигналом що ситуація в Єрусалимі може швидко вийти з під контролю. На тлі триваючої коаліціади в Ізраїлі такий сценарій для ізраїльських політиків вкрай небезпечний.

До речі, якщо все ж таки так станеться, і буде сформований уряд Бенетта-Лапіда без Бібі, то в принципі це хороша новина для одних палестинців і погана для інших. Це хороша новина для палестинців, які є громадянами Ізраїлю, оскільки уряд, підкріплений голосами арабських депутатів, буде виділяти ресурси на покращення ситуації в арабських громадах і є шанси на суттєве покращення економічної та безпекової ситуації в цих громадах. І це погана новина для палестинців на окупованих територіях оскільки ліві партії. Які увійдуть до складу уряду, будуть змушені стримувати свої бажаннями і жодного прогресу на шляху до припинення окупації не буде. Не варто покладатися у такому разі і на підтримку ЕС чи американців, які також стануть заручниками політики «Тільки не Бібі».

І остання новина на сьогодні – в Єрусалимі в кувуклії храму Господня зійшов благодатний вогонь, що знаменує собою прихід православної великодніх свят. Згідно із традицією цей вогонь символізує собою нерукотворне світло Воскресіння Христова, а його поява напередодні Пасхи вважають чудом сходження Благодатного Вогню. Цього року відвідати цю церемонію змогли близько 2500 віруючих, що значно більше ніж у попередній рік початку пандемії.