Що очікує на українсько-арабські відносини…?

З початку повномасштабного вторгнення росії до України, риторика арабських держав щодо засудження дій росії була, здебільшого, нейтральною. Так, зокрема cаудівські чиновники намагалися підтримувати добрі відносини з обома сторонами конфлікту, координуючи дії з росією та іншими виробниками нафти в картелі ОПЕК Плюс, щоб підвищити ціни на енергоносії.

 26 лютого 2023 року неочікувано і вперше в історії Київ відвідав міністр закордонних справ Саудівської Аравії, представник королівської родини, який оголосив про підтримку цілісності України та надання допомоги Україні на 400 млн доларів (нафтопродуктами вартістю 300 млн доларів та гуманітарної на 100 млн дол.).  Принц Фейсал повідомив про готовність Саудівської Аравії бути посередником у розв’язанні війни: «Ми ознайомилися з думками, які викладені в мирній ініціативі президента Зеленського і сподіваємося, що вони стануть основою майбутнього врегулювання. Ми будемо продовжувати співробітництво з нашими українськими друзями для того, щоб вирішити проблему війни, оскільки вона впливає на весь світ». Після візиту, з Саудівської Аравії прибули 3 літаки з гуманітарною допомогою для України, яка, зокрема, містила 135 потужних генераторів від 20 до 400 кВт. У вересні Саудівська Аравія вперше натякнула на готовність бути посередником у війні – саме тоді за її проханням росія погодилася визволити 10 іноземних добровольців, які воювали на боці України.

А вже 19 травня 2023 року Президент України Володимир Зеленський прибув із візитом до Саудівської Аравії на запрошення принца Мухаммада бін Салмана аль-Сауда. Глава держави виступив на саміті Ліги арабських держав, де він закликав «чесно подивитися» на війну та допомогти українцям. Запрошення українського президента стало певним новим кроком, який свідчить про те, що Саудівська Аравія демонструє свій статус та готовність до посередницької місії, конкуруючи при цьому з Туреччиною, яка також претендує і бере активну участь у спробах посередництва у війні між Україною та росією. Те, що Зеленського запросили виступити на цьому саміті, означає, що на рівні політичних еліт в регіоні, де традиційно були сильними позиції росії, приходить розуміння ймовірності її поразки у війні. Незабаром відбулося кілька знакових візитів українських представників до країн Затоки. Олена Зеленська та перша віце-прем’єрка Юлія Свириденко зустрілися з керівництвом Об’єднаних Арабських Еміратів, а спецпредставник України на Близькому Сході та в Африці Максим Субх відвідав Оман та Катар.

Проте, незважаючи на певні успіхи на дипломатичному треку українсько-арабських відносин, після нападу ХАМАСу 7 жовтня на Ізраїль та подальша воєнна кампанія Ізраїлю поставила під удар налагодженні відносини України з арабським світом. Причиною стали заяви Президента України Володимира Зеленського та заява Міністерства закордонних справ України про «підтримку Ізраїлю в його праві захищати себе та свій народ». Враховуючи, що відносини між Ізраїлем та Палестинською Автономією були досить напруженими навіть до вторгнення ХАМАСу, і у кожної зі сторін були свої аргументи, арабські країни сприйняли це як підтримку Україною «окупації палестинського народу», що викликало певний дисонанс та велику критику серед арабських країн. Такі заяви стали прекрасним матеріалом для використання російською стороною, щоб дискредитувати Україну на Близькому Сході. Зважаючи на активність російської пропаганди у близькосхідному регіоні ця інформація була швидко поширена через різноманітні канали. Як наслідок, 29 жовтня 2023 року на Мальті під час третьої зустрічі радників із питань національної безпеки та радників із зовнішньої політики щодо ключових принципів миру в Україні та світі, серед присутніх не було представників Катару, Бахрейну, Саудівської Аравії, Єгипту, Китаю, Об’єднаних Арабських Еміратів. Припускаю, що це був демонстративний крок у відповідь на заяви української сторони.

 Сценарії розвитку україно-арабських відносин в короткостроковій та довгостроковій перспективах. Як уникнути небажаного сценарію

Наразі ми стикаємось з дуже швидкими динамічними змінами у світовому порядку денному. Проте, на мою думку, зараз настав той час та період, який є визначальним в українсько-арабських відносинах. В інтересах України важливо не тільки всебічно розвивати контакти із західними союзниками, але й не втрачати з фокусу Глобальний південь. Особливо коли політична та військова підтримка низки країн Заходу через політичну нестабільність або зміну влади може знизитися. Таким чином перед Україною постає велике завдання розширити коло співпраці на Близькому Сході.  Це робота не на один політичний сезон, досягти цього не так легко, але це інвестиції на довгострокову перспективу.

Обставини, з якими стикнувся світ і Україна зокрема, після подій 7 жовтня створили стан турбулентності в українсько-арабських відносинах, що ставить під сумнів набуту за останні півтора роки позитивну динаміку. Аби уникнути погіршення відносин, Україні важливо дотримуватися принципів міжнародного права, бути послідовною у реалізації своєї міжнародної політики. Тут немає місця для імпровізацій. Власне ми спостерігаємо, що за останні декілька тижнів українська позиція почала вирівнюватися. 12 листопада українська делегація підтримала на Генеральній Асамблеї ООН резолюцію про оголошення незаконними ізраїльські поселення на окупованих територіях Палестини, включаючи Східний Аль-Кудс (Єрусалим) та окуповані Голанські висоти. Українська позиція в даному випадку чітка і зрозуміла – Західний берег річки Йордан вважається міжнародно-визнаною територією Палестини і будівництво ізраїльських поселень на цих землях є неприпустимим. Будемо вважати, що це був перший крок України до стабілізації напружених відносин з арабським світом.

Підсумовуючи, можна зазначити, що Україна має враховувати, в першу чергу, свої національні інтереси, як це робив Ізраїль під час повномасштабного вторгнення росії в Україну. Заяви щодо підтримки тієї чи іншої сторони мають виходити з інтересів України та більш нейтральної позиції, яка дозволить маневрувати у такому складному ізраїльсько-палестинському конфлікті. Українсько-арабські політичні відносини у короткостроковій перспективі навряд чи вийдуть за межі консультативних зустрічей та обговорень. Говорячи про довгострокову перспективу, у випадку врахування певних застережень та рекомендацій, уникаючи контраверсійних заяв та дій, що можуть зашкодити, є ймовірність вирівняти стан, який зараз є доволі нестабільним. Важливим аспектом демонстрації стану відносин стане голосування в Генеральній Асамблеї ООН, а саме голосування за резолюцію ООН арабськими країнами щодо російсько-української війни.

Автор Олена Пшенична.