Пастка стратегічного тупика: Чому повітряні перемоги коаліції не гарантують поразку Ірану

Поточна фаза протистояння на Близькому Сході демонструє парадоксальну ситуацію: попри беззаперечні тактичні успіхи Ізраїлю та США, стратегічні цілі залишаються недосяжними, а час починає працювати на Тегеран. В ефірі каналу Yanina Sokolova Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, проаналізував стійкість іранського режиму та ризики, які постають перед адміністрацією Дональда Трампа.

Аналітичне резюме

Розмова зосередилася на трьох ключових аспектах геополітичного протистояння:

1. Інституційна стійкість режиму: Попри ліквідацію верхівки, включно з Алі Хаменеї, Іран демонструє готовність до «передачі влади за заздалегідь підготовленими протоколами». Експерт наголошує, що це ідеологічний режим з великою «лавою запасних» серед нового покоління ідеологічно мотивованих офіцерів КВІР.
2. Критерії перемоги: Справжня перемога коаліції можлива лише за умови фізичного контролю над запасами збагаченого урану та повного розблокування Ормузької протоки. Наразі Іран зберігає здатність до симетричних відповідей та ефективного економічного шантажу через удари по танкерах і енергетичній інфраструктурі.
3. Стратегічний тупик США: Дональд Трамп опинився в ситуації, коли він не може завершити війну на власних умовах без ризикованої наземної операції. Вихід США з конфлікту без досягнення цілей означатиме фактичну перемогу Ірану та остаточну втрату довіри арабських союзників до Вашингтона як гаранта безпеки.

Ключові цитати

• «Цілі змінюються… від зміни режиму до зменшення загроз. Це показує еволюцію, пов’язану з розумінням складності досягнення поставлених завдань» [01:56]
• «Іранці краще за американців уявляють свою перемогу. Для них перемога — це зберегти режим і змусити США вийти з війни, не досягнувши цілей» [02:48]
• «Це не персоналістський режим, а ідеологічний. В рамках їхньої стратегічної культури незамінних немає, є велика лава запасних» [04:09]
• «Зараз до влади приходить нова когорта — молоде покоління, вихованці Хаменеї, які є максимально ідеологічно мотивованими» [06:52]
• «Повітряними ударами навряд чи можна скинути режим. Внутрішнє народне повстання неможливе під ударами, бо люди просто не можуть вийти на вулиці» [08:30]
• «Радикалізація політичних еліт може штовхнути їх на створення ядерної бомби. Раніше існувала фетва, що забороняла це, але зараз у КВІР кажуть про її скасування» [11:42]
• «Ормузька протока з точки зору глобального світу навіть важливіша за уран. Іранці продовжують її ефективно блокувати мінімальними зусиллями» [13:07]
• «Іранці діють симетрично: удар по Хайфі у відповідь на удар по їхніх об’єктах. Вони будуть продовжувати цю стратегію» [16:32]
• «Є блискуча тактична перемога при стратегічному глухому куті. Єдине, що може змінити ситуацію — це наземна операція, якої і чекають іранці» [17:03]
• «Час грає не на боці Трампа. Він може одноосібно вигадати, що переміг, і вийти, але це буде колапс» [18:24]
• «Якщо американці виходять, вони розписуються у неспроможності захищати арабські країни, які платили їм за безпеку грубі гроші» [25:31]
• «Якщо не будуть досягнуті цілі по урану та протоці — Іран переміг. Тоді в цей регіон обов’язково прийде третій гравець — Китай» [27:29]