«Москва паразитує на антиколоніальних настроях арабів»

У понеділок 27 лютого в залі Укрінформу відбувся круглий стіл «Російська пропаганда на Близькому Сході: наративи, поширення, протидія».

Співорганізаторами заходу виступили Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, Центр Близькосхідних досліджень, Інститут сходознавства імені А.Ю.Кримського НАН України та Рада арабських журналістів.

Відкриваючи роботу круглого столу, директор Центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос відзначив, що за останній рік повномасштабної війни регіон перетворився для України з наукової та політологічної абстракції на реальний чинник, який впливає на хід війни. 

«Останнім часом ми бачимо позитивну динаміку в розвитку відносин між арабськими країнами та Україною. Варто згадати позитивне голосування абсолютної більшості арабських країн за українську резолюцію в Генеральній асамблеї ООН. Це добрий фундамент для розвитку співпраці між нашими країнами, виходячи з принципів цієї резолюції. Не можна оминути і візиту міністра закордонних справ Королівства Саудівська Аравія принца Фейсала бін Фархана Аль Сауда. Нам є чим поділитися і що запропонувати Саудівській Аравії в протидії Ірану. Поглиблюється діалог України з Єгиптом.» – окреслив ситуацію Семиволос.

Погоджуючись з оцінкою позитивних зрушень, керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей водночас закцентував увагу на проблемах:

«Росіяни продовжують домінувати в інформаційному просторі цих країн. Можна багато говорити про причини, чому так стається. Це і родючий грунт, на який падають їхні наративи, і слабка політична і медійна присутність там України, і навпаки історично зумовлена сильна присутність росіян. Але ми не слабаки, щоб здаватися, тому будемо виправляти ситуацію.»

На думку Солов’я, перед державними та громадськими акторами стоїть завдання зі створення та розширення можливостей і каналів донесення інформації на близькосхідну аудиторію. Адже попри географічну віддаленість, цей регіон є важливим для забезпечення наших національних інтересів.

«Наративи, які запускає нині Росія на Близькому Сході, лягають на підготовлений грунт старих наративів, антиімперіалістичних, антиколоніальних, антиізраїльських. Це старі, сталі наративи, які формувалися десятиліттями. Ними користувався ще СРСР» – погодився Данило Радівілов, заступник директора Інституту сходознавства.

Тож, на думку науковця, на Близькому Сході слід просувати україноцентричні наративи. В тому числі ті, що стосуються Росії. Розвінчувати її образ захисниці пригноблених народів, показувати справжнє ставлення Росії до ісламу, до мусульман, зокрема до власних громадян, яких та штучно ізолює від умми (світової мусульманської спільноти).

Звертаючись до причин російських симпатій серед народів Близького Сходу, Мухаммад Ароггі (керівник Ради арабських журналістів) підкреслив, що та зумовлена ворожістю не до України, а до політики США в регіоні. Колегу підтримав і директор Центру стратегічних досліджень «Віжин» Саід Саллям, який навів низку прикладів проросійських наративів, зібраних ним з арабомовних дописів у соцмережах.

З більш розлогим аналізом російських наративів на Близькому Сході виступила Ірина Субота з Центру стратегічних комунікацій. Вона представила результати двох досліджень Центру, проведених на основі моніторингів та вивчення медійного поля з допомогою машинного навчання.

Перше дослідження виявило, які саме російські наративи у медіа Туреччини та Єгипту циркулювали в січні 2023 року. Друге проаналізувало відтворення загальнопоширених наративів російської пропаганди в Іраку, Ізраїлі, Омані, Ємені, Кіпрі, ОАЕ та Єгипті протягом періоду 24 листопада – 24 лютого. Обидва дослідження зафіксували присутність та високу інтенсивність російської пропаганди на Близькому Сході. Зокрема, й відомих та звичних тез про правоту і непереможність Росії, зловісну роль Заходу, необхідність мирних переговорів на російських умовах.

Коментуючи озвучені результати, директор Національного інституту стратегічних досліджень Олександр Богомолов зупинився на раніше згаданому колегами «родючому грунті»:

«Існує арабська чи близькосхідна картина світу, в якій є вороги-імперіалісти, які ототожнюються із Заходом. А також є якісь інші полюси, при чому історично це Радянський Союз, який був противагою. Ця картина світу  для багатьох арабів не змінилася, незважаючи на всі внутрішні процеси, які у нас відбувалися. Проблема полягає в тому, що немає розуміння, що сучасна Росія – це не Радянський Союз тих часів, коли він дійсно дуже допомагав деяким арабським країнам, зокрема в їх протистоянні з Ізраїлем.»

Водночас за кадром залишається те, що до тієї ідеалізованої радянської спадщини доклалася саме Україна. Наприклад, до зведення Асуанської греблі в Єгипті. Це важливо пояснювати арабам, перенонаний експерт. Змінити метанаративи арабської свідомості дуже складно. Тому замість заперечення потрібно запропонувати альтернативу. Продемонструвати, що РФ – це не СРСР, а стара імперіалістична Російська імперія. Війна Росії проти України – імперіалістична та колоніальна.

Старший аналітик Центру досліджень сучасної Туреччини Карлтонського університету Євгенія Габер відзначила ті ж проблеми і в турецькому медійному полі.
Ставлення до російсько-української війни у Туреччині випливає з її внутрішнього порядку денного. Значна частина турецького суспільства ображена на Захід і не довіряє йому, вважає своїм геополітичним конкурентом на Близькому Сході. Росія натомість сприймається як противага, а тому її поразка небажана. Бо програш Москви може призвести до руйнування геополітичного балансу і посилення західних країн.
Турки також часто вдаються до протиставлення: українській євроінтеграції Захід сприяє, а турецькій не сприяв; до українських біженців Захід ставиться краще, ніж до сирійських і так далі.
На думку Габер, аби цьому протистояти потрібно працювати над іміджем України як самодостатньої країни із власним, не лише прозахідним порядком денним.
Колегу підтримав заступник директора Центру Близькосхідних досліджень Сергій Данилов. Україну для близькосхідної аудиторії потрібно позиціонувати як антиколоніальну силу, можливо навіть, як частину «глобального Півдня». І для цього Україна має історичні підстави.
Також треба бути сильними, щоб з Україною рахувалися – переконаний експерт. У цьому контексті візит саудівського міністра до Києва дуже знаковий. В його країні про Україну тепер не напишуть поганого. Отже треба, аби до України частіше їздили високі гості з регіону. Приводів для таких візитів є багато. Та ж продовольча безпека. Україна повинна показати свою важливість для сталого функціонування торговельних зв’язків, важливих для Близького Сходу.
Присутні на круглому столі представники Ради арабських журналістів запевнили учасників у своїй готовності допомагати Україні доносити правду до своїх співвітчизників.

You may also like...