Компроміс чи капітуляція: як угода між США та Іраном змінює баланс сил на Близькому Сході

Аналіз геополітичних наслідків підписання меморандуму про взаєморозуміння між Вашингтоном та Тегераном став темою обговорення в ефірі програми «Союзники» на каналі SLAWA TV у розмові з ведучою Марією Золкіною. Директор Центру близькосхідних досліджень (AMES) Ігор Семиволос детально розібрав, хто насправді виграв від нових домовленостей, чому США усунули Ізраїль від переговорного процесу та як фінансові вливання в Іран можуть дестабілізувати тамтешній правлячий режим.

  • Стратегічне маневрування США та тріумф Ірану: Сполучені Штати були змушені зафіксувати стратегічні збитки задля уникнення повномасштабної тривалої війни, яка б вимагала прямої військової інтервенції. Натомість Іран досяг результатів, на які не розраховував навіть під час укладання ядерної угоди 2015 року: вихід з міжнародної ізоляції, збереження контролю над Ормузькою протокою, а також захист власної ракетної та дронової програм. Угода фактично є обміном гіпотетичної можливості створення іранської ядерної зброї на повне розблокування стратегічного і військового потенціалу Тегерану.
  • Свідома дипломатична ізоляція Ізраїлю: Відсутність ізраїльського фактору у фінальних домовленостях не є випадковістю. Вашингтон цілеспрямовано позбавив уряд Беньяміна Нетаньягу можливості впливати на угоду. Усвідомлюючи кардинальні розбіжності між позицією ізраїльського кабінету та стратегічними планами США щодо швидкого виходу з конфлікту, американська адміністрація взяла на себе одноосібне лідерство.
  • Парадокс економічного відновлення Ірану: Заплановане спрямування щонайменше 300 млрд доларів на економічне відновлення Ірану несе неочікувані внутрішньополітичні загрози для режиму. Оскільки ці ресурси, найімовірніше, опиняться під контролем генералітету Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) без жодних механізмів зовнішнього аудиту, це може спровокувати жорстку внутрішньоелітну боротьбу за перерозподіл фінансових потоків і розхитати консолідовану диктатуру зсередини.

Ключові цитати

  • «Сполучені Штати Америки мінімізували збитки. В ситуації глухого стратегічного кута вони знайшли в собі сили не йти на тривалий конфлікт». [05:00]
  • «Вирішення питання Ормузької протоки без контролю північного узбережжя Перської затоки неможливо, а це означає інтервенцію, що практично призвело б до великої тривалої війни. На це США не пішли, вони зафіксували збитки і вийшли з конфлікту». [05:25]
  • «Що стосується Ірану, практично він має повні шанси вийти зараз з міжнародної ізоляції, отримати ресурси, і це те, на що вони навіть не розраховували в 2015 році». [05:50]
  • «Вони зберегли практично всі стратегічні важелі, в тому числі контроль над Ормузькою протокою, ракетну програму, дронову програму…» [06:20]
  • «Фінальна частина цієї ядерної програми, скоріше за все, передбачатиме можливість для Ірану самостійно збагачувати уран для мирних цілей… По великому рахунку вони обміняли гіпотетичну можливість володіння ядерною зброєю на все решта». [07:05]
  • «Ізраїль не брав участі в переговорах, оскільки погодився на те, що провідною країною в коаліції є США… і власне США приймали остаточне рішення почати війну і приймають остаточне рішення вийти з війни». [10:00]
  • «Можна припустити, що Беньямін Нетаньягу явно не погодився б з багатьма пунктами цієї угоди, оскільки вона в значній мірі суперечить його баченню… тому американці просто не дали йому такого шансу». [10:48]
  • «Є великі шанси того, що значна частина цих грошей [300 млрд доларів] потрапить до рук генералітету Корпусу вартових ісламської революції. Це реальна загроза». [11:58]
  • «Такі великі гроші… можуть викликати серйозні проблеми всередині корпусу. Генералітет контролює велику левову частину іранської економіки, і це може викликати серйозний конфлікт інтересів всередині КВІР». [12:35]

Повну версію інтерв’ю дивіться за посиланням:

You may also like...