Интервью на радио Крым.Реалии – “Турция – между Украиной и Россией | Крымский вечер”
Добрый вечер! Такой вопрос интересует – насколько инициатива президента Турции о том что Турция готова внести вклад в урегулировании напряженности в отношениях России и Украины, на ваш взгляд, может получить какое-то воплощение в жизнь как переговорная площадка?
Ігор Семиволос: Станом на зараз, я не дуже вірю, що ця ініціатива може швидко реалізуватися, це об’єктивна ситуація, але разом з тим, я думаю, вона цінна. Вона цінна саме через те, що Ердоган увів у політичний простір ідею, що можуть бути ще інші переговорні майданчики. По друге, він чітко артикулював саму природу конфлікту – це міждержавний конфлікт, між Україною та Росією. Конфлікт в якому є різні складові, не лише Донбас, але й Крим. Тобто виведення цього конфлікту на інший, вищий інституційний рівень. Принаймні так я розглядаю заяву Ердогана.
На вашу думку, чи може зараз керівництво України скористатися, використати цю ініціативу для того, щоб долучити інші країни для тиску на Росію, на її керівництво, для того, щоб врешті решт змусити Кремль погодитися на обговорення питання деокупації Криму?
Ігор Семиволос: Я думаю, у будь-якому разі ми маємо однозначно подякувати Ердогану за цю ініціативу, за те, що він про це говорить на міжнародних майданчиках, на міжнародному рівні, акцентуючи увагу саме на інституційному рівні конфлікту. Другий момент, ми маємо вітати ініціативу Туреччину, і запросити її розширити, іншими словами наповнити змістом – щоб це була сформульована ініціатива турецької сторони.
Долучити до цієї ініціативи, очевидно, є сенс, всіх, хто хоче долучитися. Тим більш, думаю, ми маємо виходити з того, що існує “Кримська платформа”. Існують, як мінімум, зусилля цілої низки країн, які долучилися до цієї української ініціативи. І це також може бути підставою для проведення міжнародних форумів, експертних зустрічей, з цієї проблематики.
Тобто, сама по собі ця ініціатива, якщо навіть росіянами зараз буде відкинута, як така, що не відповідає їхнім “національним” інтересам, вона може бути підставою для створення додаткових експертних майданчиків, в яких активно брала б участь Туреччина, а також інші країни, які так чи інакше, афілійовані із політикою Анкари. І тут ми не можемо не згадати про Близький Схід, країни якого переважно утримуються при голосуванні за кримські резолюції. Це шанс донести до керівництва цих країн, громадянського суспільства нашу стурбованість і важливість таких голосувань. Тобто це може стати ефективним кроком української і турецької сторони, спільна українсько-турецька експертна і політична ініціатива.
А якщо говорити про країни Центральної Азії. Наскільки там позиція Туреччини є впливовою для визначення позиції власне керівництва цих країн, насамперед, я думаю про Казахстан, Киргизію, а може і інші країни?
Ігор Семиволос: Я на це дивлюся, як на тривалий процес. Туреччина має певні амбіцій і ми бачимо ці амбіції зараз бачимо у вигляді новоутвореної Організацію тюркських держав і, очевидно, ці амбіції при певних позитивних трендах будуть лише зростати. Втім, ці амбіції, якщо не зараз то точно згодом, входитиме у конфлікт з російськими уявленням про Центральну Азію – яка зараз московської перспективи видається таким собі заднім двором. І тут Туреччина поводить себе дуже обережно, я думаю, така поведінка цілком зрозуміла. Анкара пропонує економічну співпрацю, а вже через економіку, так чи інакше, будуть заходити і політичні ініціативи. Тобто в середньостроковій перспективі ми можемо розраховувати на залучення цих країн до цього процесу. Але для того, щоб цей процес мав обличчя, необхідно щоб він був сформульований і відповідним чином витлумачений експертним середовищем Туреччини і України.
Якщо повернутися до заяви президента Туреччини. Він, зокрема, каже, що ми обговорювали це питання з “дружньою Росією”, але з іншого боку, ми знаємо, що керівництво Росії неодноразово заявляли, щонічого не збираються обговорювати, оскільки вважають Крим своєю територією. А чому, на вашу думку, президент Туреччини не боїться зіпсувати стосунки з Росією, навіть якщо ця країна така важлива для для Туреччини? Видає такі ініціативи, що вони готові долучитися, нагадує, що в нього є акцент на положення кримських татар в Криму, і що вони не визнають російську окупацію тощо?
Ігор Семиволос: Тут, я думаю, Туреччина зацікавлена у підтриманні добросусідських відносин як з Україною, так і з Росією. Ердоган діє в контексті турецького інтересу – збільшення ринків збуту. Одна із амбітніших цілей Ердогана це перетворення Туреччини на економічно незалежну країну, як він говорить. Це означає позитивне сальдо платіжного балансу, коли експорт перевищує імпорт. Це його базова мрія і він над цим наполегливо працює. Для цього Туреччині потрібні ринки збуту своєї продукції і Україна, і Росія є важливими ринками для Туреччини, близькими ринками, які не потребують великих зусиль для того, щоб їх наново освоювати. Отже, виходячи навіть з цієї перспективи посередництво як функція може принести Туреччині певні бенефіти, певну вигоду. І цілком можливо, що розрахунок в цілому міг бути на реалізацію стратегії, не зараз, а на майбутнє, яка дозволить Туреччині долучатися до процесів в Східній Європі. Зрештою, в часи Османської імперії Стамбул був долучений до цього простору, а потім з нього випав. Тепер Ердоган бачить себе гравцем у цьому просторі – це буде амбітно.
Якщо дозволите, останнє питання. Як ви вважаєте, чи йдеться тут про те, що керівництво Туреччини побоюються, що у разі ескалації це становитиме якусь загрозу для Туреччини? Чи все ж таки ця ініціатива пов’язана з внутрішніми турецькими процесами і власне зі стратегією, про яку ви говорили?
Ігор Семиволос: Я погоджуюся, що ескалація конфлікту може становити, до певної міри, загрозу для Туреччини. Хоча б через те, що Туреччина активно розвиває економічну співпрацю з Україною, а також військову співпрацю. Ми знаємо про незадоволення росіян постачанням “Байрактарів”, як вони висловлюють своє роздратування, знаємо також і про турецьку відповідь. Туреччина не може не зважати на це, активно розвиваючи військову та економічну співпрацю Україною.
Ясна річ, існує ймовірність, що у разі ескалації конфлікту, Туреччина також може опинитися на вищому рівні конфліктності і протистояння з Росією. Отже, Анкара, усвідомлюючи це, намагається якимось чином ці загрози нейтралізувати. Як варіант вони пропонують такий варіант як посередництво.
