Геополітичні трансформації: Близький Схід, Глобальний Південь та нова роль Росії у світовому порядку

Сучасний світ переживає фундаментальні геополітичні зміни, що розпочалися після завершення Холодної війни і особливо прискорилися у 2020-х роках. Підйом Китаю, зміцнення позицій Глобального Півдня, трансформації на Близькому Сході та ослаблення позицій Росії формують новий міжнародний порядок, де традиційні центри влади втрачають свою монополію на глобальне управління.

Еволюція світового порядку після Холодної війни

Завершення біполярного протистояння між США та СРСР призвело до краху традиційного поділу світу на Перший, Другий та Третій світи. Ця система класифікації, яка домінувала в міжнародних відносинах протягом десятиліть, втратила свою актуальність після розпаду Радянського Союзу у 1991 році.

Найбільш значущою зміною стало стрімке зростання Китаю, який з 1990-х років почав активно змінювати глобальну економічну архітектуру. Китайська ініціатива “Пояс і шлях” (BRI) охопила країни Азії, Близького Сходу, Африки, Океанії та Латинської Америки, з інвестиціями понад $1 трильйон. Особливо помітний вплив Китаю відчули країни Латинської Америки, де наприкінці 1990-х – початку 2000-х років відбулося значне збільшення середнього класу, чого раніше не спостерігалося.

«Співпраця з Китаєм, інвестиції та товарообіг значною мірою вплинули на Латинську Америку, створивши нові можливості для економічного розвитку»

Глобальний Південь як нова геополітична сила

Термін “Глобальний Південь” набув особливої актуальності в контексті сучасних геополітичних змін. Відродження концепції “Глобального Півдня” сигналізує про тривалу фрустрацію нерівністю, вбудованою у глобальний порядок. Проте цей термін маскує значну неоднорідність регіонів, які він охоплює.

До Глобального Півдня входять Близький Схід, Африка, Латинська Америка та частина Азії, кожен з яких має свої особливості розвитку. В Африці спостерігається криза постколоніалізму, особливо французького, що призвело до регресу в багатьох країнах. Сахельський регіон став зоною підвищеної конфліктності, де Росія активно створює свою “нову зірку” впливу.

Лідери Глобального Півдня демонструють нову готовність і здатність протистояти бажанням Заходу. Від Латинської Америки до Африки неприєднання повернулося як доктрина зовнішньої політики. Це особливо яскраво проявилося в контексті війни в Україні, де багато країн відмовилися приєднуватися до західних санкцій проти Росії.

Сирійський конфлікт та падіння режиму Асада

Грудень 2024 року став поворотним моментом для Близького Сходу. 8 грудня 2024 року опозиційні сили захопили Дамаск, змусивши президента Башара Асада втекти до Росії, що завершило 54-річне правління династії Асадів.

Лідером нової Сирії став Ахмед аш-Шараа (колишній Абу Мохаммед аль-Джолані), глава організації “Хайят Тахрір аш-Шам” (HTS). Швидкість, з якою опозиція досягла того, чого роки конфлікту не змогли дати, була зумовлена координованими військовими наступами, погіршенням сили режиму та зміною геополітичної динаміки.

«Ключовим завданням нового уряду Ашара є збереження єдності Сирії. Всі його дії побудовані навколо цього принципу»

Падіння режиму Асада стало серйозним ударом для Ірану та Росії, які багато років підтримували сирійського лідера. Після падіння режиму Асада та виходу Ірану з країни, незрозуміло на якому рівні залишиться співпраця між Росією та новою Сирією.

Ізраїльсько-палестинський конфлікт і міжнародне право

Конфлікт у Газі, що розпочався після нападу ХАМАС 7 жовтня 2023 року, кардинально змінив геополітичну ситуацію в регіоні. Незважаючи на початкову підтримку Ізраїлю після терористичної атаки, надмірність відповіді Ізраїлю призвела до втрати моральної переваги.

Особливо критичною стала блокада та штучний голод, запроваджені Ізраїлем з березня 2024 року. Це призвело до масштабної гуманітарної кризи, яка вплинула на світову громадську думку. Міжнародний суд ООН видав консультативний висновок щодо незаконності ізраїльської присутності на окупованих палестинських територіях, а Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Беньяміна Нетаньягу та Йоава Галанта.

Ця правова активність призвела до посилення міжнародного визнання Палестини. Рішення багатьох європейських країн визнати палестинську державу стало результатом зростаючого тиску громадської думки.

Іран: між імперськими амбіціями та внутрішніми викликами

Іран залишається ключовим гравцем на Близькому Сході, незважаючи на серйозні виклики. Країна спирається на три стратегічні стовпи: ісламізм (протистояння Заходу), шиїзм (підтримка шиїтських громад як агентів впливу) та імперську традицію з ядерною програмою як інструментом стримування.

Іран зазнав значних військових поразок у 2024 році, як і багато його союзників. Лідери ХАМАС у Газі та Хезболли в Лівані були вбиті в результаті ізраїльських дій, а уряд Башара Асада впав у Сирії в грудні.

Внутрішня ситуація в Ірані також залишається складною. Протести молоді 2022-2023 років, спричинені вбивством дівчини за відсутність хустки, були придушені репресіями, але показали глибокі соціальні розколи в суспільстві. Поразка Ірану в дванадцятиденній війні породила нові виклики, які в майбутньому можуть призвести до зміни режиму.

Росія: імперська традиція в умовах сучасних викликів

Російська зовнішня політика демонструє унікальне поєднання імперських амбіцій та православної риторики. Російська православна віра у її виконанні дуже схожа на шиїтський варіант ісламу, але якщо в Ірані релігія захопила державу, то в Росії держава захопила релігію.

Події з 2014 року, по суті, є завершенням розпаду Російської імперії – дуже кривавим завершенням. Росія може змінюватися лише через поразки у війнах, що підтверджується історичним досвідом.

«Поки в ключових містах не пропаде з магазинів молоко, масло, хліб, особливих сильних змін в Росії не буде»

Втрата російського контролю в Сирії продемонструвала глибокі вразливості в сирійській стратегії Росії. Деградація ключових наземних сил, таких як Хезболла, та ендемічна слабкість сирійської армії створили військові прогалини, які Москва не змогла заповнити.

Нові геоекономічні коридори та конкуренція великих держав

BRI та IMEC – це два конкуруючі бачення глобального розвитку, які відображають зміну геополітичного ландшафту XXI століття. Обидва проекти мають на меті посилити зв’язки між націями та континентами.

На відміну від глобальних ініціатив, регіональні проекти, такі як Шлях Розвитку (Development Road Project), що з’єднує іракський порт Аль-Фав з турецькою залізничною мережею, пропонують більш прагматичні та інклюзивні альтернативи.

Висновки: формування багатополярного світу

Сучасні геополітичні трансформації свідчать про перехід до багатополярного світового порядку. Занепад американської гегемонії, підйом Китаю, посилення Глобального Півдня та внутрішні кризи в Росії та Ірані створюють нову конфігурацію міжнародних відносин.

Від кліматичних переговорів до спорту та дипломатії, Глобальний Південь стає все більш впливовим. Лідери відчувають, що епоха американського домінування поступово завершується.

Для України ці зміни мають подвійне значення: з одного боку, вони створюють можливості для диверсифікації міжнародної підтримки, з іншого – вимагають більш складної дипломатії в умовах множинних центрів прийняття рішень.

«В українському інтересі, щоб війна в Газі завершилася якомога швидше, аби увага світу повернулася до України»

Майбутнє міжнародної системи залежатиме від здатності різних акторів адаптуватися до нових реалій та знаходити компроміси в умовах зростаючої конкуренції між традиційними та новими центрами влади.

Джерела та посилання:

1. Carnegie Endowment – The Geopolitics of Economic Development in the Middle East
2. Carnegie Endowment – A Closer Look at the Global South
3. ORF Middle East – Shifting Sands: Navigating the New Geopolitical Landscape in 2024
4. Policy Center for the New South – How Can the Global South Navigate Geopolitical Rivalry
5. UN News – Leaders from Global South Call for Revamp of World Order
6. Foreign Policy – The Global South Is Shifting Geopolitics in 2023
7. Al Jazeera Centre for Studies – The Geopolitics of Global Trade
8. Brookings Institution – The Assad Regime Falls. What Happens Now?
9. Wikipedia – Fall of the Assad Regime
10. The Tahrir Institute for Middle East Policy – A Post-Assad Syria
11. UK Parliament – Syria after Assad: Consequences and Interim Authorities 2025
12. Wikipedia – Russia–Syria–Iran–Iraq Coalition
13. Al Jazeera – Russia, Iran Strengthen Alliance After Syria Setback
14. Foreign Policy – Russia’s Syria Strategy After Aleppo’s Fall
15. UK Parliament – Iran in 2025: How Strong Does It Remain
16. International Court of Justice – Legal Consequences of Israeli Policies
17. International Criminal Court – Arrest Warrants for Netanyahu and Gallant