Деокупований південь: погляд у майбутнє (Частина 1)
23-25.06.2023 відбулася стратегічна сесія, присвячена майбутньому півдня України (окупованих частин Запорізької та Херсонської областей). Пройшов вже майже місяць, за який відбулося декілька публічних обговорень її результатів і ми готові поділитися ними (результатами) з вами. Тим паче, що одна з прогнозованих подій вже сталася. Але до цього, ми ще повернемося.
Стратегічну сесію було проведено за методикою Foresight за участі постійних партнерів AMES та УМШ.
Нас трішки відволікали події на московії, з їх недобунтом вагнерівців, але це не завадило отримати цікаві прогнози та теми для обговорень. Головне, порівняно з попереднім foresight-ом – ми відійшли від горизонту планування в 2-4 місяці і наблизилися, нехай і не у всіх сферах, до горизонту в 2-6 років. Дякуємо всім учасникам за сміливість та плідну роботу!
То ж: до результатів.
Викликом стало вже те, які тренди обрати, які сфери майбутнього обговорювати? Бо на все не вистачить часу та, в окремих випадках, як з екологічною тематикою, компетентності.
Першим і, безумовно, найважливішим постало питання безпеки, а точніше – війни. Тих подій і викликів, що пов’язані із фронтом, його рухом та із руйнуваннями які окупанти залишать після себе на багато десятиріч вперед (ми, на жаль, маємо приклади, зокрема з Каховською ГЕС). Але це питання настільки всеохоплююче, що при обговоренні всіх інших питань стало зрозуміло, що воно просто вшите в будь яке інше питання. І виділяти його окремим трендом – немає сенсу, тим паче, що військових експертів серед учасників не було. Серед інших трендів (сфер дослідження майбутнього) було запропоновано наступні: Погіршення демографічних процесів, Погіршення структури населення, Запит на справедливість, Зміна економічної моделі, Безпека (воєнна та людська) +ідентичність (як відповідь на безпекові виклики), Відбудова, Адміністративно-територіальний устрій, Релігійна трансформація, Освіта, Програми підтримки деокупованих громад.
Важко буде передати весь зміст обговорень та аргументів, що наводилися під час них, але спробуємо пояснити вибір кожного із трендів. Залишилися в результаті три: Структура суспільства, Економічна модель та Відбудова та адміністрування.
Структура суспільства, як тренд, об’єднало в собі Погіршення демографічної ситуації (як основного чинника зменшення кількісних та якісних показчиків структури населення, критичне збільшення середнього віку в невеликих громадах, зменшення кількості працездатного населення, критичне зменшення індексу народжуваності тощо), Погіршення структури населення (власне назва), Релігійну трансформацію (суттєву зміну в релігійній структурі населення), частину тренду Освіти (що пов’язано зі зменшенням кількості дітей та молоді), частину Програм підтримки деокупованих громад (в сфері підтримки розвитку людського та соціального капіталу громад).
Економічна модель, як тренд пов’язана із іншими обраними трендами (Структура суспільства та Відбудова та адміністрування), особливо в сфері розвитку соціального капіталу та економічної спроможності громад. Попри те, що цей тренд найменш пропрацьований на цій стратегічній сесії – його важливість – важливість самої ймовірності економічної спроможності деокупованих громад – є однією з визначальних. Це те, про що ми говорили при створенні “Дорожньої мапи для деокупованих громад”: не можна говорити про появу малого та середнього бізнесу, не говорячи про великий, якщо немає достатнього рівня людської безпеки, соціального та людського капіталу тощо. Тобто – поява малого та середнього бізнесу може вважатися індикатором якісного розвитку громади.
Відбудова та адміністрування, як тренд, що поєднує в собі питання Відбудови громади (з акцентом на питаннях, пов’язаних з будівництвом (інфраструктурних об’єктів, приватного житла тощо) та питання Адміністрування (адміністративно-територіального устрою, питань управління та розвитку громад) тісно пов’язані з Освітою, Структурою суспільства, Економічною моделлю, Програмами підтримки деокупованих громад.
Нагадаємо, що все це існує на фоні загального контексту безпеки.
Окремо, як можна помітити, стоїть питання Запиту на справедливість. Але в результаті доволі важкої дискусії група прийшла до висновку, що, попри велику актуальність для суспільства, цей тренд має занадто сильну емоційну складову, а розгляд інших трьох обраних трендів не має категоричної залежності від розгляду його змісту. Тому було прийнято рішення його не розглядати в межах цієї стратегічної сесії, а, за можливості, розглянути окремо.
Тепер ми можемо переходити до розгляду результатів самого Foresight-у.
Першочерговим завданням для групи стало визначення ймовірності подій. Подій без яких важко було б передбачати все інше. І першою такою подією стала «Звільнення регіону». Було визначено ймовірність цієї події в 70% на жовтень-листопад 2023 року. Тобто звільнення регіону: окупованих частин Запорізької та Херсонської областей прогнозовано в 70% відбудеться наприкінці осені, коли підходитимуть холода та завершиться сільськогосподарський сезон.
Одразу опишемо ті події, що прогнозувалися в межах цього року. Перша і найближча – це «Епідемія», що буде пов’язана із наслідками забруднення територій після підриву Каховської ГЕС і відбудеться, найімовірніше в спекотні місяці літа – липень та серпень. Ймовірність цієї ї події оцінили тільки в 20%. Попри страх перед епідемією, існує високий рівень готовності до подібного розвитку подій.
Інша подія, яку було спрогнозовано, був вихід московії з зернової угоди. Прогнозували якраз на кінець літа початок осені і оцінювали цю подію в 55%. Якщо б ця подія не відбулася, як її трішки пізніше альтернативу було зафіксовано «Удар по зерновому коридору», що передбачало якусь провокацію зі сторони московії на сам зерновий коридор для виправдання його закриття (бо він наче використовується Україною для військових цілей і не є після цього безпечним). Такий варіант події оцінили в 15%. Як ми побачили 17.07.2023 – відбулося дещо схоже з обома варіантами. Але, в будь якому разі, обидва варіанти відповідали реакції москалів на український контрнаступ та були покликані посилити безпеку Кримського півострову та логістичних маршрутів.
Ще одна подія, пов’язана з українським контрнаступом – «Інцидент на ЗАЕС». Бо це, як і підрив Каховської ГЕС, може бути чинником стримування та сповільнення українського контрнаступу. Тож якщо ядерний удар можливий, він, скоріш за все, буде під час нашого активного контрнаступу. Ймовірність такого «інциденту» оцінюється в 55%.
Вже як результат «Звільнення регіону» було записано «Заборона УПЦ МП» (не обов’язково як заборона, можливо як суттєве фактичне обмеження, і не тільки на території регіону). Його ймовірність оцінили в 70%.
Ще однією подією на стику 2023 та 2024, що пов’язані із контрнаступом був «Тактичний ядерний удар». Його ймовірність оцінили в 25%. І прив’язували до стримування швидкості контрнаступу в регіоні.
Всі описані події є безпековим контекстом, що визначає якість та швидкість звільнення окупованих частин Запорізької та Херсонської областей. Але на всі інші, окрім мабуть епідемії, вони тільки посилювали, але не визначали напрямки розвитку зазначених трендів.
Пропонуємо розглянути тепер загрози, формати, технології, спеціалістів та політики, що стануть відповідями на виклики в межах трендів до кінця 2023 року.
В межах тренду Структура суспільства, загрозами залишатимуться нестача кадрів (Кадровий голод), що ми вже спостерігаємо на деокупованих територіях та на територіях, де є близьким воєнні дії. Ця проблема наростатиме з часом і з кількістю деокупованих громад. Ми вже на зараз бачимо спроби військових адміністрацій ще окупованих громад (вже деокупованих також) зберігати, а іноді і поновлювати склад працівників громад, але ця ситуація ґрунтується на можливості працювати віддалено (значний відсоток працівників звільнятиметься з втратою працювати дистанційно) та ентузіазмі і локальному патріотизмі (цей ресурс не безмежний, людей що бажають працювати в деокупованих громадах не так багато, а спеціалістів тим паче). Кожна людина, не говорячи вже про спеціалістів, стають «на вагу золота».*Одразу примітка – інструменти реагування на ці загрози з’являться.
Окремою загрозою стане Брак медичних кадрів. Бо спеціалістів медичної сери вивчити та поставити до роботи в громадах ледь не найважче та найдовше серед всіх. А потрібні вони будуть не просто на громаду чи кількість населення, а відповідно до логістичних викликів, які вочевидь будуть в громадах.
Серед форматів до деокупації відбуватиметься процес Виїзду людей з окупованих громад, чому сприятимуть наростання кількості глобальних загроз (інцидент на ЗАЕС, бойові дії при контрнаступі, виклики пов’язані з відсутністю води тощо) та загальної нервозності. Московити тому (виїзду) перешкоджатимуть. Після деокупації почнеться зворотній процес – Повернення людей на деокуповані території, що в цілому залежатиме від стану громади в яку повертатимуться люди, зокрема близькості до неї фронту. А також розвинеться Човникова міграція людей, що приїжджатимуть подивитися на своє майно, вирішити якісь справи з документами в місцевій адміністрації тощо та поїхати назад в релокацію. Човникова міграція, скоріш за все стосуватиметься всіх верств населення, включно зі спеціалістами, активістами та «пенсійними туристами».
Все це відбуватиметься на фоні неухильного Старішання населення, Збільшення гендерного розриву, Зменшення народжуваності та Зниження людського капіталу.
Але вже тут стане помітна роль Неформальної освіти, як інструменту подолання Кадрового голоду. Неформальна освіта надає навички значно швидше і це той інструмент який найбільше опанували в громадському секторі.
В межах тренду Економічна модель з самого початку Звільнення регіону як виклик та формат одночасно – виступатиме Засівання гуманітаркою. Це процес, що покликаний задовільнити базові потреби деокупованих громад стає окремим викликом для підтримання та розвитку місцевого підприємництва. Хоча на цей момент вже відбуваються суттєві зміни в якості роботи гуманітарних організацій – все одно це буде загрозою для новозвільнених територій і потребує окремої уваги та обговорень.
Основним форматом для аграрного регіону (розгляд промислових потужностей деокупованих громад, враховуючи досвід деокупації інших територій, не розглядався) стане Децентралізація розмінування. Це передбачає унормування практик відсутності державної монополії на розмінування. В цьому ж сенсі постане питання виникнення спеціальності Цивільного сапера. Будуть проводитися навчання, сертифікація груп розмінування, але вони не підпорядковуватимуться державі, а існуватимуть як волонтерські ініціативи чи приватні підприємства, чи в якомусь іншому форматі. Розвиватиметься і технологія Дистанційного розмінування.
Загалом як технологія, що відповідатиме на виклики на стику Економічної моделі, Соціальної структури та Відбудови та адміністрування, буде Дистанційна робота. Що дозволить якийсь час громаді отримувати необхідні послуги не залучаючи спеціалістів (яких буде брак) безпосередньо в громади.
В межах Відбудови та адміністрування набиратиме значення формат Роль особистості. Ми і зараз спостерігаємо залежність того що відбувається в громадах від особистості керівників, особливо це помітно в Військових адміністраціях. Таким чином доля громади багато в чому залежатиме від вдалості обрання тієї чи іншої персони на ту чи іншу посаду. З іншого боку буде присутній формат, який умовно можна назвати Соціальний експеримент. Мається на увазі можливість більше шукати відповіді на реальну ситуацію, аніж слідувати прописаній нормі та процедурі. Це дозволить громадам напрацьовувати окремі практики, що після аналізу можуть бути поширеними на інші громади.
На цей момент всі розуміють необхідність відновлення демократичних практик та поступового повернення до формату місцевого самоврядування. Але, в силу обставин, це буде не можливо одразу після звільнення. Том будуть пошуки компромісних варіантів, що забезпечували б суспільний діалог. Їх умовно можна назвати Демократичними милицями.
Суттєво зміниться і політика Цивільного захисту в громадах регіону. Це вже зараз спостерігається по території всієї України. Але ці політики буде перенесено і якісно впроваджено на деокупованій території, що пов’язано з безпековими викликами, притаманними в першу чергу цим територіям (як о мінна безпека тощо).
Кадровий голод та брак власних спроможностей штовхатимуть громади до пошуку інструментів Роботи громад з підрядниками (аутсорс, делегування тощо). Як інструмент в межах Економічної моделі та Відбудови та адміністрування виникатимуть приватні підприємства та волонтерські ініціативи, що надаватимуть послуги громадам.
Варто згадати загрозу, що також є на стику Соціальної структури та Відбудови та адміністрування – це Збільшення пільгових категорій населення. Це створить додаткове навантаження на місцеві адміністрації і стане потужним фінансовим та логістичним викликом у відбудові соціального капіталу деокупованих громад,
На завершення можна зазначити подію Зміни керівництва регіону, яку для Херсонської області оцінюють в 100%, а для Запорізької – в 0%. Але те що лежить в основі обох, таких різних за оцінками, прогнозів – це новий формат та кількість надходження ресурсів.
