Близький Схід у зоні сірої невизначеності: інтрига з лідером Ірану та стратегічна дилема США

Ігор Семиволос в ефірі каналу «Цікаво з Передрієм» проаналізував останні геополітичні процеси на Близькому Сході. Розмова зосередилася на наслідках саміту НАТО для України, зміні політики Туреччини та поглибленні близькосхідної кризи через боротьбу за контроль над Ормузькою протокою.

Контроль над Ормузькою протокою став для Ірану геймчейнджером, який виявився ефективнішим інструментом впливу, ніж ядерна загроза. Однак ця стратегічна перевага поступово перетворюється на тягар: застосовуючи грубу силу проти цивільного судноплавства, Тегеран втрачає залишки легітимності та союзників, а світовий ринок нафти починає адаптуватися до цих умов. Зі свого боку, США стоять перед викликом: щоб уникнути економічної кризи напередодні виборів, адміністрація Дональда Трампа шукає шляхи раціонального виходу з конфлікту без репутаційних втрат.

Окремим фактором внутрішньої дестабілізації в Ірані стала загадкова відсутність нового Верховного лідера Меджтаби Хаменеї. Його нез’явлення на публіці навіть під час похорону батька та формат “прихованого імама” (без фото- і відеофіксації, без голосу) викликають кризу легітимності влади. У сучасній державі, де Верховний лідер має виконувати роль ключового арбітра між елітними групами, таке “картонне” лідерство підриває стабільність режиму та залишає простір для радикальних рішень Корпусу вартових ісламської революції.

Ключові цитати

• «Україна чим далі тим більше стає суб’єктною країною з якою рахуються і яка може в значній мірі визначати хід подій. В масштабі регіону це так». [[02:37]]
• «Ердоган підтримує два окремі треки — з Росією і з Україною. Туреччина і надалі буде проводити гнучку політику, в якій ключовим є продовження економічної співпраці з Росією». [[04:32]]
• «Туреччина відчуває себе впевнено і залишатиметься дуже важливим гравцем в південному Чорномор’ї, східному Середземномор’ї, на Близькому Сході ну і в Східній Європі». [[07:11]]
• «Обидві країни стоять перед дилемами. Для США дилема полягає в тому, що вони прагнуть укласти угоду для того, щоб не допустити зростання цін на нафту, оскільки це може негативно вдарити по електоральним сподіванням Трампа». [[08:35]]
• «Іран побачив, що закриття Ормузької протоки виявилося зброєю сильнішою за ядерну загрозу. Це набагато ефективніше і реалістичніше». [[10:15]]
• «Ця стратегічна перевага Ірану може перетворитися на тягар. Якщо ви покладаєтеся лише на грубу силу, ігноруючи вимоги вільного судноплавства, ви втрачаєте всіх союзників, і ваша поведінка з легітимної перетворюється на неприйнятну». [[10:52]]
• «Ринок за чотири місяці війни встиг адаптуватися. Різких коливань цін на нафту вже немає. Чим далі, тим менше Іран зможе застосовувати закриття Ормузької протоки для досягнення політичних рішень». [[12:21]]
• «Ізраїль поводить себе ризиковано і в значній мірі зіпсував відносини практично з усіма країнами на Близькому Сході. Це не додає регіону стабільності». [[15:24]]
• «Ми можемо бачити сповзання регіону в таку велику сіру зону невизначеності, де кожна сторона буде намагатися максимально скористатися новими перемінними». [[15:58]]
• «Відсутність Меджтаби Хаменеї — це серйозний чинник. Ми продовжуємо мати формат “прихованого імама”, але чим далі, тим важче буде пояснювати населенню факт того, що Меджтаби немає». [[17:54]]
• «Або генералам Корпусу вартових ісламської революції доведеться визнати, що Меджтаби немає — і це криза легітимності, або їм треба показати його. Це інтрига, яка залишається як гачок для серйозних процесів». [[18:47]]
• «У нашому світі, де все верифікується і фіксується, листи від Верховного лідера — це недостатній аргумент для легітимації. Це проблема, яка буде серйозно впливати на політичні розклади всередині Ірану». [[22:43]]