Близькосхідні огляди з Ігорем Семиволосом
Вітаю, друзі!
Сьогодні 20 листопада, субота, і я вітаю вас на моїх «Близькосхідних оглядах». Перш ніж перейти до аналізу подій, що сталися в регіоні, я хочу повідомити, що сьогодні о 18.00 і завтра о 14.00 на каналі Еспресо ви зможете подивитися новий документальний фільм «Як домовлявся Майдан», який був створений командою Історичної правди на чолі з Вахтангом Кіпіані на замовлення платформи з управління конфліктами в громадах – до цієї платформи, зокрема, входить і наша організація – Центр близькосхідних досліджень. Ідея фільму визріла із усвідомлення, що Україна і українське громадянське суспільство має чимало історій успіху, які варто пропагувати і поширювати. Однією з такий історій стала перемога Майдану в 2014 році, яка б була неможливою без готовності домовлятися різним акторам, що брали участь в революції Гідності. Врешті решт, переговори є важливою складовою будь якого конфлікту, тим більш такого напруженого яким був Майдан. Абсолютно справедливим є висновок наприкінці фільму що культура домовляння, притаманна українцям і процес домовляння це і є розвиток нації, її дорослішання та її емансипація. Обов’язково подивіться наш фільм, і раді будемо почути ваші відгуки.
Ще один коментар, не по фільму, а вже по моїм оглядам. Ви помітили, що я після прямого ефіру на фейсбуці, ставлю версію на YouTube. Зараз я думаю над тим, щоб робити прямий ефір з двох майданчиків одночасно, але поки цього немає, то дуже вас прошу підтримувати мене своїми «лайками» та поширювати мій контент. Це збільшить коло осіб до яких я зможу достукатися і в цілому робитиме популярними україномовні ресурси.
Ну а тепер перейдемо до викладення подій минулого тижня.
Без сумніву головною подією стали загострення на вірмено-азербайджанському кордоні 16 листопада. В результаті зіткнень азербайджанські війська взяли під контроль бойові позиції вірменської армії, розташовані безпосередньо на вірменській території і зайняли домінуючі позиції, де дорога Єреван-Горіс опинилася під вогневим контролем азербайджанців. Ясна річ, сторони звинуватили одна одну у провокаціях, це вже стало традиційним у цьому конфлікті. Цього разу Вірменія звернулася до Росії з вимогою застосувати відповідну статтю ОДКБ та двосторонніх угод, але результат таких звернень був дещо дивний. Якщо опускати різноманітні дипломатичні мовні обороти, то в цілому реакція Москви на заяву Єревану була прохолодна. З усього стало видно, що Москва аж ніяк не налаштована вписуватися за Вірменію, а російські пропагандони на центральних каналах робили презирливі заяви, суть яких зводилося до того, що ми будемо захищати Вірменію лише тоді, коли вони увійдуть до складу Росії. Хороший такий холодний душ на голову частини вірменських ура-патріотів, які закликають негайно йти у бій, адже Росія за них обов’язково підпишеться. Врешті решт, Росія приписала собі заслугу припинення ескалації, але здається, азербайджанська сторона не мала намірів наступати далі.
Це загострення знову продемонструвало, що конфліктний потенціал між Вірменією та Азербайджаном залишається високий і може спровокувати новий раунд війни. Більшість міжнародних акторів висловила своє «глибоке занепокоєння». Свого часу як ви пам’ятаєте, іранці робили гучні заяви, що готові втрутитися, якщо виникне загроза вторгнення на територію Вірменії. Цього разу їх реакція була стримана.
Думаю не варто вам пояснювати, чому зіткнення відбуваються на кордоні. Саме там війська двох країн знаходяться один проти одного. До того ж, існує ще один важливий момент – по суті то кордону між країнами немає. Так, звісно, існують кордони 20 років, адміністративні кордони часів СРСР, але все це можна поставити під сумнів. Ставить же під сумнів Єреван територіальну цілісність Азербайджану.
На мою думку, головною причиною цих загострень, стала патова ситуація в яку потрапили Єреван та Баку. Рік після укладання угоди довів, що Росія не поспішає виконувати взяті на себе зобов’язання, а головне завдання Москви максимально зав’язати на себе будь який рух в напрямку порозуміння.
Другим моментом стали різночитання 9 статті угоди про коридори. Ми з вами детально це обговорювали минулого тижня. Наполегливість, з якою Алієв говорить про Зангезурський коридор як справу вирішену наштовхується на впевненість Пашиняна, що справа з коридором закрита. Цей конфлікт просто вирішити буде складно, враховуючи той факт, що сторони висловлювали свої позиції публічно і це частина їхніх політичних програм.
В результаті дня боїв дещо таки відбулося. Зокрема Єреван погодився на пропозицію розпочати таки процес делімітації та демаркації кордонів. Я можу помилятися, але здається з боку Баку цього разу я не чую переможних реляцій у зв’язку з цим. Тут справді дуже багато відкритих питань. Визнання кордонів дорівнює визнанню територіальної цілісності Азербайджану. Чи визнання територіальної цілісності Вірменія визнає лише зі статусом Карабаху? Тоді Азербайджан може не поспішати визнавати діючі кордони. А навіщо? Тим більш що Москва за вірмен воювати не збирається, а навпаки, кажуть що Єреван хоче таким чином посварити Росію та Азербайджан.
Іншими словами угоди з Москвою не вартують навіть паперу на яких вони написані.
Цілком можливо, що ці обставини змушують Єреван повернутися обличчям до ЄС і це, так би мовити, нова обставина в цьому конфлікті. Повідомляють, що Брюссель домовився провести зустріч голів двох держав на саміті Східного партнерства 15 грудня. Ця новина видається виявилася неприємною звісткою для Москви, яка не змогла організувати подібну зустріч на початку листопада.
І до інших новин:
Третій президент Грузії Міхеїл Саакашвілі після суттєвого погіршення свого здоров’я, підірваного тривалим голодуванням, переведений у військовий шпиталь. Наразі його здоров’ю нічого не загрожує, принаймні так стверджують лікарі. Навколо ув’язнення Саакашвілі та його голодування поламано багато політичних списів, але очевидно, що його справа швидко не вирішиться. Опозиція не бачить можливості справедливого суду в Грузії, а розрахунки на масову мобілізацію своїх прихильників та тиску на владу не справдилися.
Третій комітет 76-ї сесії Генеральної асамблеї ООН у середу, 17 листопада, затвердив проект оновленої резолюції “Ситуація з правами людини у тимчасово окупованих в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, Україна»
Ключовими нововведеннями резолюції 2021 року стали відображення в назві резолюції статусу Криму як тимчасово окупованого півострова, підтримка співробітництва в “Кримській платформі”, наголос на відповідальності Росії за дотримання прав кримських татар як корінного народу Криму, вимога скасувати вироки, винесені заочно кримськотатарським лідерам.
Документ зазначає виняткову відповідальність Росії як держави-окупанта у забезпеченні мешканців Криму питною та прісною водою.
Резолюція стане офіційним документом ООН після фінального голосування в Генеральній Асамблеї ООН в грудні.
У мене питали чому Саудівська Аравія та деякі інші країни Затоки утримуються при голосуванні по кримським резолюціями. Одного пояснення очевидно немає, але зазвичай такі авторитарні режими воліють не голосувати результативно, коли мова стосується прав людини.
18 листопада Верховна Рада України ратифікувала рамкову угоду між українським та турецьким урядами про військову співпрацю. За рішення проголосували 303 депутати. Угода передбачає розвиток співробітництва між Україною та Туреччиною у військовій сфері, включаючи обмін персоналом, матеріалами, обладнанням, інформацією та досвідом. Нагадаю, що нещодавно міністр закордонних справ Росії Лавров під час переговорів з його турецьким візаві Мевлютом Чавушоглу жалівся, що Туреччина постачає Україні озброєння, яке «сприяє дестабілізації». Це була цитата.
Ізраїльську пару на прізвище Окнін затримали в Туреччині, коли вони фотографували будинок (палац) Ердогана і обвинуватили у шпигунстві.
В Ізраїлі після таких новин в пресі та на телебаченні піднялася хвиля занепокоєння. Уряд Ізраїлю провів вдалі переговори з турецькою стороною і подружжя звільнили і відправили до Ізраїлю. Одразу після звільнення відбулися телефонні переговори Лапіда та Беннета з президентом Туреччини, в якому вони подякували йому за допомогу у звільненні. Подейкують, що цей випадок може стати початком нового етапу покращення відносин між Ізраїлем та Туреччиною. Як на мене Анкара цього явно потребує.
Шановні друзі! Наразі у мене все, порядок денний вичерпався. Не забувайте підписуватися на мій YouTube та Telegram канали. Зі свого боку я бажаю вам гарних вихідних, будьте здорові!
