Близькосхідні огляди з Ігорем Семиволосом
Почнемо сьогоднішній огляд з подій в Бейруті. Нагадаю, що 14 жовтня група озброєних людей відкрила вогонь по учасникам демонстрації протесту, яку організували дві шиїтські політичні сили – Амаль та Хезболла. Це сталося в кварталі Тайюн в середмісті Бейруту. Точніше на кільці, яке розділяє християнські та шиїтські квартали міста. Ліванська поліція арештувала близько 20 осіб, серед яких двоє сирійців, решта ліванці.
Станом на зараз відомо про смерть сімох людей.
Версія про підстави цього терористичного акту практично єдина, різняться лише можливі виконавці. Справа у тім, що судове слідство про обставини вибуху в бейрутському порту, який спричинив величезні руйнування та забрав життя більш ніж 200 осіб, на думку шиїтських політиків, зачіпає їхні інтереси і вони звинувачують суддю Тарека Бітара в упередженості.Слідом за цим терактом в місті вибухнули сутички і тривали вони щонайменше декілька годин поспіль. Хезболла увела до міста додаткові збройні підрозділи, це відео широко поширювалося мережею.
За твердженнями представників Хезболли та Амаль винними у цьому теракті є бойовики з християнських ліванських сил, але Самір Джааджаа, голова партії з 2005 року такі звинувачення відкидає. На їхню думку, причини насильства полягають в тому, що шиїтські озброєнні групи на кшталт Хезболли чинять тиск на суд.
В п’ятницю в країні був оголошений траур.
Ці події воскресили у пам’яті картинки громадянської війни, яка тривала в Лівані з 1975 по 1990 рік і викликали серйозне обурення в політичному класі. Президент Лівану Мішель Аун заявив, що він нікому не дозволить занурити суспільство у хаос. На цьому тлі США виділила додаткові 67 млн. доларів на підтримку ліванської армії.
Зараз політичні сили та їхні ЗМІ активно роздмухують свої версії конфлікту, закликаючи, якщо ми говоримо про Хезболлу знову відправити Джааджаа до в’язниці, або, навпаки, звинувачуючи Хезболлу у провокації та безконтрольному поширенню зброї.
Якщо припустити, що ключова проблема цього загострення судова справа то очевидно є сенс подивитися в чому власне причина. А справа у тім, що суддя Тарек Бітар намагався допитати декількох високопосадовців та представників служби безпеки, близьких до Хезболли, оскільки їх підозрюють у халатності, що призвела до важких наслідків. І хоча формально слідство не зачепило жодного члена Хезболли, Бітара звинувачують у політизації розслідування. Припускають, що це пов’язано із тим, що деякі із міністрів відповідальні на той момент і яких власне суддя хоче допитати, належать до шиїтського руху Амаль. Раніше, опононти судді вже намагалися його відхилити, але суд після розгляду дозволив йому відновити розслідування.
Хезболла вже висунула версію, що останні події це результат змови правих християнських сил, Саудівської Аравії та США аби змусити шиїтів відмовитися від опору. Тобто ця історія набуває епічних інтерпретацій, що власне і не дивно. На тлі крихкої політичної та поганої економічної ситуації цей теракт може підірвати спроби ліванського уряду стабілізувати ситуацію. Ну і питання з судовим розслідуванням по вибуху зависає у повітрі – адже кожна із сторін буде категорично проти будь-якого рішення.
В Лівані доволі складна політична конструкція, де три головні посади обіймають представники трьох головних конфесій – християнин президент, Прем’єр-міністр – мусульманин суніт. та голова парламенту – шиїт. Така конфігурація породжує практично нездоланну корупцію, яка звісно політиками засуджується, але використовується.
Подібна ситуація виникла і в Іраку, країні, де після повалення режиму Саддама Хусейна американцями до влади прийшла шиїтська більшість. Згідно з конституцією 2005 року ключовою фігурою є прем’єр-міністр, шиїт, президентом країни є курд, а головою парламенту – мусульманин-суніт. Конфігурація трохи інша, втім ті ж яйця, лише погляд збоку. Ірак, це федеративна парламентська республіка, яка заснована на співпраці трьох етно-конфесійних громад – арабів-шиїтів, арабів-сунітів, та курдів. Доходами від продажу нафти частково розпоряджаються місцеві еліти, що збалансовує більш менш конструкцію і посилює етнічні партії. Вибори в Іраку важливі не лише через те, що ця країна володіє величезними запасами енергоносіїв, але й через їхнє положення – Ірак є по суті воротами для Ірану в його планах втримати шиїтський коридор від Тегерану до Середземного моря, ну і наявністю в Іраку американського військового контингенту, який звісно скорочений, і був практично виведений, але обставини пов’язані із «Ісламською державою» повернули їх назад.
Почнемо напевно із явки. Вона невелика – 41%, багато хто інтерпретує цю цифру, як показник втоми суспільства, скажу лише що на минулих виборах у 2018 році вони була такою ж. Цього разу законом дали шанси незалежним кандидатам можливість спробувати свої сили, а не лише партійним представникам. 25% місць зарезервовано для жінок. Цим в принципі частково скористалися ті політичні сили і рухи, які виникли під час протестів 2019 року проти корупції та поганого урядування. Протести у жовтні 2019 охопили тоді дев’ять південних провінцій та столицю, під час яких були вбиті сотні 700 демонстрантів,30 тис поранені, а десятки активістів викрадені та заарештовані. Ці події називають рух «Тишрін», що з перекладі з арабської означає жовтень. Ці події спричинили відставку тодішнього прем’єр міністра Аделя Абдул-Магді, але не тільки це – участь у репресіях про іранських міліцій на боці влади суттєво підірвали іранський вплив в іракському суспільстві і цим скористався політичний блок – Альянс шляху реформ або Той, хто йде на шляхах реформ також відомий під своїм арабським скороченим видом Saairun на чолі Муктадою ас-Садром. Цей блок, до речі, крім власне шиїтів вірних Садру, складається із таких екзотичних партій як ліва Іракська комуністична партія, Партія «Молодіжний рух за зміни», Партія прогресу та реформ та Республіканська група Іраку та Партія «Стан справедливості».
Муктада ас-Садр добре відомий українцям, адже його міліція «Армія Магді» підняла повстання на півдні Іраку і захопила Аль-Кут в якому знаходилися українські підрозділи, що брали участь у операції в Іраку. За свою політичну кар’єру він неодноразово піднімав повстання і здебільшого програвав, але його кредо за весь цей час не змінилося – він категорично виступав проти присутності в Іраку як американців так і іранців. І якщо з американцями все так чи інакше вирішується, то іранці точно не хочуть залишати країну. У 2018 році його блок взяв 54 місця, а цього разу 73. В парламенті 329 місць.
Взагалі, політична конструкція Іраку характерна дихотомією у головних політичних таборах. Розкол відбувається по відношенню до Ірану. Блок «Аль-ФАТАХ» представлений про іранськими шиїтськими ополченцями, іншими шиїтськими партіями, в тому числі найстарішою «Дава». Минулого разу Саайрун та Фатах уклали коаліційну угоду, цього разу видається переговори можуть бути набагато складнішими через Іран.
Суперництво ас-Садра відбувається не лише в політиці , а також на релігійному фронті, де Садр протистоїть відомій родини Аль-Хакім, що претендує на роль наступника духовного шиїтського лідера Алі Аль-Сістані.
Подібне суперництво відбувається і серед сунітських рухів, правда не щодо прихильності до Ірану. Там голоси розділяються поміж блоком який очолює іракський мільйонер Хаміс аль-Ханджар та спікер парламенту Мохамад аль-Халбусі.
У курдів така ж ситуація – родина Талабані наближена до Ірану, родина Барзані співпрацює з ас-Садром.
Передбачається що переговори про новий уряд будуть важкими. Кожен рух чи блок хоче заволодіти впливовими міністерськими портфелями з великими бюджетами, такими як оборона, фінанси, нафта чи внутрішні справи, – щоб забезпечити надходження готівки до своїх кишень та їхніх прихильників
Ну і коротко про інші новини.
В Москві відбулася зустріч релігійних лідерів Азербайджану, Росії та Вірменії. Очевидно Кремль запускає трек народної дипломатії, але відбувається все без ентузіазму.
В Вашингтоні відбулися переговори між держсеркретарем США Ентоні Блінкеном та міністром закордонних справ Ізраїлю Яїром Лапідом.
Буквально по його слідах Блінкен провів переговори з міністром закордонних справ Саудівської Аравії принцом Фейсалом бін Фарханом. Ця дипломатична активність свідчить, скоріше за все, про вихід на фінішну пряму переговорів про ядерну угоду між США та Іраном. Принаймні джерела в Тегерані всіляко наголошують на прогресі, втім ставлять певні умови у вигляді розмороження ресурсів. На тлі цього тривають переговори між Іраном та Саудівською Аравією при посередництві Іраку. Оглядачі скептично ставляться до перспектив швидкого прогресу. Суттєвою проблемою у двосторонніх відносинах залишається питання Ємену, де хусити, підтримані Іраном воюють з урядовими військами, яких підтримує коаліція на чолі з Саудівською Аравією.
Саудівська Аравія розірвала дипломатичні відносини з Іраном у 2016 році після нападу розлючених шиїтських протестувальників на саудівські дипломатичні представництва у відповідь на страту в королівстві шанованого шиїтського священнослужителя.
Саудівський кронпринц Мохаммад бін Салман, фактичний правитель королівства, був одним з найзапекліших критиків політики Тегерану.Втім словесні напади принца Мохаммада на Іран останнім часом вщухли, і зараз він наголошує, що його уряд прагне «добрих відносин» з Іраном та «працює з іншими партнерами в регіоні, аби подолати розбіжності з цією країною».
За словами президента Азербайджану Ільгама Алієва, Вірменія та Іран використовували територію Карабаху для незаконного наркотрафіку.
Турецькі спецслужби затримали вісім осіб, в тому числі двох іранських агентів, які намагалися викрасти колишнього іранського солдата, повідомляє державне агентство Туреччини. Щось останнім часом турки почали відловлювати диверсантів та шпигунів пачками.
Грузинська влада вустами голови партії “Грузинська мрія” Іраклія Кобахідзе заявила, що Саакашвілі залишиться за гратами. Якщо йому потрібна медична допомога, вона буде надана, каже політик.
В Афганістані стався черговий теракт в шиїтській мечеті. Цього разу це Кандагар. За інформацію кількість загиблих наближується до 50 осіб. Кількість поранених близько 60 осіб. Поки ніхто не взяв відповідальності, але почерк теракту аналогічний теракту що стався минулого тижня і можна припустити, що це справа рук терористів з Вілаєту-Харасан (Ісламська держава).
Делегація високого рівня Ісламського Емірату Афганістан проведе зустріч у Москві для обговорення питань, що становлять спільний інтерес з представниками різних країн. Натомість Путін заявив, що поки завчасно визнавати уряд талібів.
Galina Vasilevska: У мене два запитання по Афганістану. Перше. Чому там такі страшні бої між різними угрупуваннями? Невже немає якогось лідера. що зміг би послабити ненависть. Друге. Читала. що Нуланд приїздила до Москви і домовлялась про підтримку щодо Афганістана. Але підтримку щодо чого?
Відповідь на питання: це проблематично, оскільки більшість груп в Афганістані антагоністичні. Таліби щоб прийти до влади застосовували насильство, щоб їх свого часу вигнати також було застосовано насильство. По суті ніякого політичного процесу в країні немає, а є одне величезне насильство, і ці практики насильство з точки зору головних акторів вони видаються ефективними і результативними. Зверніть увагу як таліби вирішують питання правосуддя – відрубуємо кінцівки і на тому все. Такий собі короткий і простий спосіб досягти правосуддя. Якщо говорити про війну всередині ісламістських груп, тобто про протистояння між талібами та «Ісламською державою» то, як ми знаємо, внутрішньо видова конкуренція вона найбільш жорстокіша, ніж між різними видами.
Щодо візиту Нуланд до Москви та переговори навколо Афганістану, я припускаю, що мова йшла про можливість використання військових баз в Центральній Азії, зокрема в Узбекистані, про таку опції був витік інформації. Правда конституція Узбекистану не дозволяє розміщення на своїй території іноземних військ, але такі розмови йдуть і цілком можливо, що цього торкалися під час переговорів. Можливо також обговорювався гуманітарний аспект проблеми. Я, на жаль, не володію всім об’ємом інформації, що стверджувати, які конкретні теми піднімалися під час обговорення в контексті Афганістану.
