Близькосхідні огляди з Ігорем Семиволосом 29.01.2022
Доброго вечора, друзі!
Сьогодні 29 січня, субота, і, Ігор Семиволос, знову з вами зі своїми «Близькосхідними оглядами». Ви очевидно помітили вже зміни на нашому каналі, але я хотів би ще трохи про це поговорити. По перше ми запустили новий проект «Актуальне інтерв’ю», де говоримо з експертами про актуальні питання сьогодення. Буквально нещодавно вийшов новий епізод ««Актуального інтерв’ю» зі старшим науковим співробітником Центру сучасних турецьких студій Школи міжнародних відносин Нормана Патерсона при Карлтонському Університеті Євгенією Габер. Якщо ще з тих чи інших причин не подивилися, дуже рекомендую. Серед тем, які ми зчепили під час бесіди:
- що спонукає Анкару активно залучатися до врегулювання російсько-українського конфлікту
- чому США готові знову йти на діалог з Анкарою у військово-технічній сфері
- як працює роспропаганда в Туреччині і хто допомагає українським дипломатам в боротьбі за інформаційний простір
- чому в українсько-турецьких відносинах немає проблем історичної пам‘яті, а є проблема історичного забуття
Також хочу проінформувати, що незабаром з’явиться новий інформаційний проект присвячений українським регіонам «Україна: регіональний вимір», де ми будемо обговорювати з нашими партнерами ситуацію в критично важливих для української безпеки регіонах – схід та південь України. Це авторська програма мого колеги Сергія Данилова. Ну і перш ніж перейти до сьогоднішнього зведення хотілося б подякувати підписникам за увагу, за лайки, перепости, і запросити тих, хто ще не приєднався до нас, це зробити. У нас багато цікавої ексклюзивної інформації, не пропустіть. Заходьте, ставьте лайки, коментуйте, кажуть що згідно зі алгоритмами так нас побачать більше людей.
Сьогодні, до того ж, річниця бою під Крутами. Раджу зайти на фейсбук сторінку мого хорошого друга історика та журналіста Олександра Зінченка, де він виклав перелік посилань на джерела, які правдиво висвітлюють події того періоду.
Ну а тепер власне переходимо до подій цього тижня. Почнемо напевно із подій в Центральній Азії. Там сталися прикордонні бої між Таджикистаном та Киргизстаном в баткенскому районі Киргизстану б, причиною яких формально стало перекриття ділянки дороги на таджицькій стороні, яка була спровокована нападом групи киргизів на автомобіль громадянина Таджикистану який перевозив пісок.
За інформацією киргизької сторони, таджики застосовували міномети та гранатомети. В свою чергу Таджикистан розцінює дії киргизьких прикордонників як “агресію на своїй території”. Киргизстан заявив, що вважає ситуацію на кордоні з Таджикистаном провокацією, яка була підготовлена владою сусідньої держави завчасно. Враховуючи, що дві країни входять в організацію ОДКБ і разом нещодавно брали участь в інтервенції в Казахстан, цей конфлікт ставить купу запитань щодо ефективності цієї організації. Навколо цих зіткнень є ще один цікавий момент – начебто застосування Байрактарів з киргизького боку. Киргизька сторона декілька разів спростовувала цю інформацію, але з огляду на те, що у підсумку сторони погодилися не застосовувати Байрактари у майбутньому, цілком ймовірно що ця зброя застосовувалася. Наразі в результаті нічних боїв десятки людей поранені і один вбитий.
Між Киргизстаном та Таджикистаном пролягає кордон довжиною 970 км, з яких узгоджено 519 км. Через цю невизначеність між мешканцями та прикордонниками сусідніх держав часто відбувають конфлікти – за право доступу до води, до землі та комунікацій. Найпотужніший конфлікт на кордоні стався наприкінці квітня 2021 року, коли в результаті збройного зіткнення з киргизької сторони постраждали 154 особи, загинуло 36, в тому числі двоє дітей. Таджицька влада офіційно заявила про 19 загиблих та 87 поранених.
А тим часом парламент Казахстану ухвалив відміну пожиттєвого головування першого президента Нурсултана Назарбаєва в Раді Безпеки та запропонував скасувати необхідність узгодження з єлбаси головних напрямків зовнішньої та внутрішньої політики. Екс-голова Комітету національної безпеки Карім Масімов та його заступник – Ануар Садикулов, яких обвинувачують у зраді, арештовані офіційно.
В Казахстані відбувається з’їзд правлячої партії «Нур Отан», головним порядком денним якого є обрання Касим-Жомарта Токаєва головою партії. У своїй промові після позитивного рішення учасників з’їзду президент Казахстану заявив, що епоха Назарбаєва закінчилася. Так, підкреслив новий голова партії, у Назарбаєва були помилки, але хіба таких помилок не було у китайських, сінгапурських та навіть у американських керівників. Дивним чином він не згадав росіян. Помилки були навіть у Лі Куан Ю – який сприймається зараз дуже позитивно. Отже Назарбаєва треба вибачити і зважати на його великий внесок у розбудову держави. Старша донька Нурсултана Назарбаєва депутатка парламенту Даріга Назарбаєва залишила склад політради правлячої партії.
Така поведінка політичної еліти, яка виросла з «назабаєвської шинелі» цілком прогнозована. Власне, з того що прозвучало, і судячи із кадрових змін, Токаєв збереже більшу частину спадщини Назарбаєва і очікувати на лібералізацію очевидно не варто. Казахстанські опозиціонери, правозахисники та ліберали, які розраховували на різкий розрив Токаєва з минулим розчаровані. Тим часом серед політичного класу тривають зачистки противників діючого президента, нещодавно колишнього прем’єра – Аскара Маміна, людину, яка мала рівновеликий з Токаєвим вплив на прийняття рішень, звинуватили у державній зраді та заарештували.
Стався масштабний блекаут в Центральній Азії. Відбулися масштабні відключення електроенергії в Казахстані, Киргизстані та Узбекистані. За наявною інформацією, це сталося через аварію в Казахстані. В Ташкенті, через аварію, люди застрягли у метро, їх евакуюють. Повідомляють також про надзвичайну ситуацію на гірськолижних курортах Узбекистану, де туристи застрягли на канатній дорозі.
У зв’язку із цим народна творчість жартує , що 20 тис добре підготовлених електриків, які пройшли навчання закордоном, відключили світло на півдні Центральної Азії.
На Південному Кавказі президент Вірменії пішов у відставку, пояснюючи це тим, що він “не зміг вплинути на політичні події, які привели країну до загальнонаціонального кризи”. Ця причина чесно кажучи дуже дивна, оскільки він став президентом в 2019 році з такими самими повноваженнями і тоді його не турбувало. Тобто нічого не сталося такого, чого не було тоді – хіба що Вірменія програла другу Карабаську війну, але це вже питання не його компетенції. Тепер вибори нового президента мають відбутися до 9 березня. Президент у Вірменії обирається парламентом.
Повідомляють, що США готові розпочати з Іраном прямі переговори для укладання “ядерної угоди”. Тут ситуація наступна: або це реальний прорив і сторони вже не побоюються виходити сам на сам, або це останній шанс чогось досягти, радикально змінивши формат. Поки що ситуація fifty-fifty. Але з огляду на цікавий аналітичний матеріал, який був підготовлений турецькими колегами про розбіжності у переговорній команді Байдена по іранській ядерній угоді, можна припустити що це ознака послаблення американської команди. Якщо коротко, то частина переговорників готова вийти з переговорного процесу протестуючи проти занадто м’якого підходу США. Головний контраргумент полягає в тому, що на столі треба мати декілька варіантів розвитку подій, в тому числі і негативний, який передбачає посилення санкцій. Іранці до речі погоджуються лише при умові що американці знімуть всі накладені раніше санкції.
Ну і тепер про головну тему нашого випуску – напад на курдську в’язницю в Сирії підрозділів терористичної організації «Ісламська держава» та п’ятиденна облога захопленої тюрми. Отже бойовики “Ісламської держави” увірвалися до в’язниці в північному сирійському місті Аль-Хасаке і звільнили сотні в’язнів. В результаті боїв загинуло близько 180 осіб, серед яких 50 курдів та 120 бойовиків та 7 цивільних.
Ця бойова операція вважається станом на зараз найбільшою операцією ІД з 2019 року. Бойовики підірвали дві міни пастки біля в’язниці, спровокували вихід охоронців, напали на них та вдерлися до середини перестрілявши військових, які охороняли тюрму і звільнили в’язнів. . У кількох повідомленнях говориться, що “Ісламська держава” використовувала тунель, виритий з-за меж в’язниці, для контрабанди зброї та бойовиків. Поки не зрозуміло, наскільки достовірними є ці повідомлення, але зловмисники, очевидно, мали інсайдерську інформацію та допомогу від місцевих жителів. Вони також приурочували свій напад до негоди.
Цей напад дав зрозуміти курдам та американцям, які здійснювали повітряне прикриття та надавали бронетехніку, що ІД ще дієздатна і спроможна на вражаючі наступальні операції. Зрештою, ісламісти демонструють свою життєздатність не лише в Сирії. В Іраку відбулося десятки нападів, були вбиті сотні солдатів, мирних мешканців та іракських ополченців. Зрозуміло, що масштаб їхньої діяльності не порівняний з подіями 2014 року, але сам факт подібних операцій свідчить про відродження їхніх стратегічних амбіцій. Одна з останніх подій, яка сталася минулого тижня в провінції Діяла на схід від Багдаду, де стався напад на військову базу і загинуло 11 військових. Примітно, що насправді по документах на базі мало знаходитися 70 осіб, а було 12. Решта добре відомі нам з афганського досвіду мертві души за яких отримували кошти.
Все це до речі відбувається на тлі того, що американці залишили Ірак наприкінці грудня, залишивши там лише радників та інструкторів. Виходить що оптимістичні оцінки про готовність іракської армії протистояти внутрішнім загрозам виявилися переоціненими. В цій ситуації, у разі нової ескалації уряд Іраку навряд зможе розраховувати на американську допомогу як то було в 2014 році – ситуація кардинально змінилася. В Іраку тривають виснажливі переговори про формування уряду, а переговори по ядерній угоді, про що ми з вами вже говорили, потребують від американців обережності в шиїтській країні, яку Іран вважає своє зоною впливу.
Ну а що курди? Вони поділилися як водиться на два табори – один табір покладає надію на США, інший виступає за тісні стосунки з Росією та примирення з Башаром Асадом. ІД залишається спільним ворогом, але це все, що може їх об’єднувати. Сирійські демократичні сили – найпотужніша курдська сила в регіоні створена в 2015 році американцями із переважно курдських загонів, арабів та туркменів, залишається серйозною проблемою для Ердогана і каменем спотикання у відносинах між США та Туреччиною. Анкара розраховувала на припинення підтримки курдів з боку США і коли Трамп заявив про вивід своїх військ з Сирії розраховувала взяти під свій контроль північні частини Сирії і витіснити курдські загони з цього регіону. Втім американці в останній момент передумали, але це ще не все, Анкара несподівано для себе з’ясувала, що росіяни активно підтримують курдів у протидії туркам. Олії у вогонь підливали також рішення американців ще Трампа надати дозвіл американській нафтовій компанії Delta Crescent Energy видобувати і продавати нафту, створюючи джерело доходу для курдів. Байден, слід сказати, скасував це рішення, але нафта видобувається і активно продається в тому числі уряду Асада.
Для Анкари це було прямим доказом що американці зрадили. Курди у свою чергу також почуваються непевно і постійно зважають на важливість турецько-американських відносин і перманентно очікують зради. Нагадаю, що зараз в Сирії перебуває десь 700 американських військових.
Я вже згадував про різні підходи курдів до США та Росії – невизначеність призвела до того що загони РПК, які базуються в горах Канділ в Іраку та інші курдські сили в Сирії побили горщики. Перші наполягають на продовження політики, яка була сформульована ще Абдуллою Оджаланом в переговорах з ще з баком нинішнього сирійського президента Хафезом Асадом, захист прав курдів та представлення їх в уряді, а інший блок – на чолі з Мазлумом Абді, командувачем СДС, прагне поглиблювати зв’язки з США. Ця суперечка вже призвела до ворожнечі між двома групами. Не слід забувати ще і про роль Ірану, який активно підштовхує Курдську Робітничі Партію до співпраці з Башаром Асадом. Все це в цілому призводить до того, важко побачити будь-яку основу для внутрішнього курдського примирення чи дипломатичного вирішення сирійської кризи.
Ймовірно, що нинішні атаки ІДв Сирії та Іраку не видаються таким масштабними як в 2014 році, але в той самий час не варто робити вигляд, що все в порядку. Ситуація, як це вже було не раз у минулому, може погіршитися блискавично і останній штурм в’язниці цьому яркий приклад.
На цьому у мене все, дорогі друзі. Гарних вам вихідних, мирного неба та міцних нервів. На все добре.
Відео версія: