Суботні огляди з Ігорем Семиволосом (просто про Близький Схід) 26 квітня 2021 року

Аналітика щодо актуальних подій на Близькому Сході від експертів Центру близькосхідних досліджень.

Сьогодні у випуску:

• Грузинські політики домовилися. Залишилося вирішити питання з форматом амністії;
• Пашинян пішов у відставку, але виконувати обов’язки прем’єра не відмовився. Вірменія напередодні позачергових парламентських виборів;
• Джо Байден визнав геноцид вірмен. Туреччина заперечує.
• Росія скасовує авіасполучення з Туреччиною до червня. Технічні чи політичні причини?
• Сутички в Єрусалимі між палестинцями та праворадикальними релігійними єврейськими екстремістами. Чим загрожує Ізраїлю конфлікт ідентичностей?
• Коаліціада в Ізраїлі: Бібі втрачає шанси, єдина надія на прямі вибори прем’єра. Посередництво Бібі в переговорах з Москвою? А також багато чого іншого.

Ще декілька хвилинок і ми розпочнемо наші близькосхідні огляди. Я сьогодні повернувся з Херсонщини, вчора ми були в дуже гарній місцині, відпочивали і працювали – в Херсоні у нас відбувся установчий з’їзд Асоціації Української миротворчої школи. Я вітаю всіх випускників УМШ з цією подією, шкода, що через зрозумілі обставини пов’язані із коронавірусом ми не змогли запросити більше людей, але я думаю, у майбутньому у нас буде така можливість і ми будемо збиратися більшою компанією. Слідкуйте за оголошеннями, незабаром вам надійде повідомлення, відреагуйте, будь ласка, обов’язково. Ми повертаємо до ефіру і після двох тижнів подорожування я нарешті можу вийти з повноцінним оглядом. Як я вчора повідомляв зі Станіславських круч, або скель, як вони це називають на Херсонщині, сьогодні ми розглянимо події що стали ся минулого тижня.

Я бачу, що критична маса зібралася, тому я офіційно кажу, добрий вечір. Сьогодні, на жаль, не субота, а понеділок, тим не менш, я сьогодні вирішив вийти з повноцінним оглядом. Як я вчора повідомляв зі станіславських круч, або скель як їх називають на Херсонщині, сьогодні ми розглянемо події, які відбулися минулого тижня.

І почну я свої повідомлення з Південного Кавказу, з Грузії. Минулого тижня грузинські політики уклали багатостраждальну угоду, яка начебто створює можливості по виходу із тривалої політичної кризи. Нагадаю, що попередній раунд переговорів в березні завершився нічим, хоча і вдалося оформити попередній варіант угоди, навколо якої вже пізніше, продовжилися консультації.

Нова версія документу, підготовлена при медіації голови ЄС Шарля Мішеля, як і його попередній варіант складається із п’яти пунктів. Однак в двох з них з’явилися суттєві корективи – з’явилася умови проведення дострокових виборів – якщо результат виборів на місцевих виборах правлячої партії «Грузинська мрія» становитиме менш ніж 42% та звільнення тих, кого позиція називає політв’язнями. – діючого голову ЄНР Ніко Мелія та співвласника опозиційного каналу Георгія Руруа.

Відповідно до угоди має бути укладений закон про амністію, і представники опозиційних партій зараз активно обговорюють його пункти. Закон про амністію, який прописаний в п’ятьох пунктах передбачає звільнення від відповідальності усіх фігурантів справи 20 червня 2019 року (так звана ніч Гаврилова), але опозиція категорично відмовляється розглядати амністію представників правоохоронних органів, яких обвинувачують у перевищенні своїх повноважень. І це серйозна проблема, яка може стати на заваді імплементації цієї угоди. Сам Ніко Мелія, який перебуває під вартою з лютого цього року, заявив, що оптимальним для нього і розблокування політичного процесу було б його звільнення під поручительство євродепутатів.

Зазначу, що позитивно на підписання угоди відреагували європейські столиці та Держдепартамент США.

У сусідній країні, у Вірменії, прем’єр-міністр Нікол Пашинян пішов у відставку відповідно до закону про проведення позачергових парламентських виборів, які по ідеї мають покласти край тривалій політичній кризі, викликаній поразкою Вірменії у карабаській війні. Втім політик буде до виборів продовжувати виконувати обов’язки прем’єра у повному обсязі. Цікаво, що на наступних виборах він планує балотуватися на посаду від партії «Громадянська угода». Це політична партія, яку він створив у 2015 році, але питання, чому він вирішив балотуватися не правлячої партії залишається.

За оцінками оглядачів, Нікол залишається одним із найвпливовіших політиків Вірменії, попри масштабну кампанію по його дистредитації. Наприкінці березня згідно опитування консалтингової компанії MPG (Marketing Professional Group) за п’ятибальною шкалою Пашинян мав 2,7 балів, випереджаючи діючого президента і відстаючи на один бал від омбудсмена Армана Татояна. У виборах готові брати участь близько 55% відсотків виборців, а серед тих хто прийде на вибори 31% готові голосувати за правлячу партію «Мій крок». Для порівняння за Роберта Кочаряна – другого президента Вірменії і політика, що претендує на посаду прем’єра, готові голосувати близько 5%. Решта партій мають ще менший рейтинг. Втім, згідно опитувань близько 25% не визначилися і припускаю, що вони і можуть хитнути терези у той чи інший бік.

24 квітня трагічна дата в історії вірменського народу – роковини геноциду вірмен в Османській імперії, і навколо цієї дати як і подій, що відбувалися у 1915 році не вщухають політичні баталії. Олії у вогонь цього разу підлив президент США Джо Байден, який визнав від імені США ці події геноцидом. У своїй промові Байден наголосив на необхідності винесення уроку з тих трагічних часів для не повторення подібного у майбутньому і підкреслив, що не має наміру звинувачувати сучасну Туреччину, яка є «критично важливим союзником НАТО». Напередодні відбулася телефонна розмова між Ердоганом та Байденом, де останній власне і повідомив турецького візаві про намір визнати геноцид.

У зв’язку із черговими роковинами і після заяви Байдена звісно виникли питання про те, чи готова Україна визнати геноцид вірмен. На мою думку, проблема визнання геноцидів давно вже перетворилася на політичне дійство і є частиною сучасних політичних торгів. Це може у Штатах, як пояснює Байден, це питання прав людини, а на пострадянському просторі це питання лояльності чи не лояльності Москві. Свого часу вірменське лоббі в Україні здійснювало інформаційну кампанію щодо визнання геноциду, але після початку війни з Росією і охолодження відносин, а навіть недружніх кроків Вірменії у вигляді безоглядної підтримки Єреваном окупаційної політики Москви перспектива визнання геноциду зійшла на пси. До того ж, Україна активно розвиває відносини з Туреччиною і такий крок очевидно може бути розглянутий як недружній по відношенню до Анкари.

Зрозуміло, що Туреччина в свою чергу відреагувала доволі жорстко – засудила і повністю відкинула заяву Байдена, стверджуючи що вона не має наукової та правової бази і не спирається на жодні докази.

Ердоган у своїй промові звинуватив третіх осіб у спробах підірвати відносини між США та Туреччиною, не розшифровуючи власне кого він мав на увазі, а в цілому загальна оцінка турецької сторони вкрай негативна. В своїй промові Ердоган наголосив, що вшановує пам’ять загиблих вірмен, які втратили життя під час складних обставин першої світової війни і висловлює співчуття онукам загиблих.

Нагадаю, що Туреччина у першій світовій війні воювала на боці Центральних держав і Росія активно використовувала вірменську карту для пропаганди всередині Османської імперії, здійснювала наступ в районах з вірменським населенням, поширюючи паніку та чутки, а це спричинило у відповідь масові арешти, страти та висилку вірменського населення вглиб імперії, що спричинило масову загибель вірменського населення.

Якщо ми повернемося до діалогу між Ердоганом та Байденом, оскільки всі чекали на цей дзвоник, і зрозуміло, що лише визнанням геноциду їх бесіда не обмежилася, то можна сказати, що домовленості, якщо прибрати тему геноциду, є нейтрально-позитивні для турецького лідера. Сторони домовилися провести зустріч в кулуарах засідання НАТО в Брюсселі 14 червня і обгооврити весь комплекс відносин. Ердоган випромінює певний оптимізм, згадують навть справу FETÖ, але, на мою думку, це програна позиція для турецького президенту, оскільки торпедувати цю тему очевидно зараз не варто.

 Обмеження потоку туристів з Росії до Туреччини через начебто спалах коронавірусу став серйозною проблемою для турецької туристичної галузі. Туреччина готується представити нові пропозиції Росії для відновлення авіасполучення між двома країнами, іншими словами, робить вигляд, що це не політична, а суто технічна проблема, і відповідно з Росією про це можна домовитися.

За оцінками турецької сторони заборона торкнеться більш ніж півмільйона туристів. Близько 2 мільйонів російських туристів відвідали Туреччину минулого року.

Ясна річ, що такий крок не міг не викликати підозр, що його реальна причина політична. І пов’язана із підтримкою української позиції про Криму а також зростаючою військово-технічною співпрацею Києвом та Анкарою Турки відкидають такі припущення наголошуючи на технічних моментах пандемії і пропонують варіанти рішення подібні до німецьких минулого року.

Міністр закордонних справ Туреччини Чавушоглу, відповідаючи на питання, чи немає в діях Росії українського сліду заявив, що позиція Туреччини щодо Криму добре відома, і ми інформували Росію. Що стосується оборонної промисловості, зазначив він, ми продаємо всім країнам, якщо домовимося про умови продажу.

Принаймні не так багато часу залишилося перевірити, чи це справді технічні питання чи політична воля російського фюрера.

В Єрусалимі сталися масштабні за останні роки сутички за участю палестинців та євреїв. Розпочалося це з масових демонстрацій єврейських ультраправих екстремістів, які вийшли на вулиці старого міста із закликами «Смерть арабам». Антипалеснискі заворушення розпочалися після оприлюднення в тікток відео про ультра релігійного єврея якого здається випадково вдарили або штовхнули в єрусалимському трамваї. Палестинці у відповідь зібралися біля дамаських воріт. Під час розгону поліцією застосовувалися сльозогінний газ . Слід зазначити, що таких масових сутичок останніми роками не траплялося. Це свідчить про зростання загрози ультраправого насильства в Ізраїлі, де напади на палестинців з боку крайньоправих екстремістських єврейських груп стали рутиною, на яку ізраїльська поліція практично не звертає уваги. Симптомом також слугує перемога і отримання мандатів в Кнесеті представників релігійного сіонізму Безазеля Смотріча.

В самому Ізраїлі відбувається прем’єріада, і судячи з усього Бібі Нетаньягу поступово втрачає свої позиції і його шанси прем’єром все більш примарні. Втім поки що важко сказати і щодо його супротивників об’єднаних в коаліцію «ТНБ» – тільки не Бібі. Апетити правих і лівих партій, які входять до цієї коаліції зростають по мірі переговорного процесу і видається, що немає їм краю.

В цілому диспозиція така – або дуже клаптикова коаліція, яку можна охарактеризувати словами Беннета «Анексії не буде, але території не здамо», або нові вибори, які сприймаються політиками як катастрофа. На цьому тлі виникла ідея провести прямі вибори прем’єра, тим більш що така опція вже використовувалася раніше. І вона повертає Бібі шанс бути обраним, але поки що її відкидають інші політики. Втім розв’язка цієї драми вже скоро і ми з вами побачимо чи буде створена коаліція чи Ізраїль знову опиниться у вирі виборів і зростаючої нестабільності.

На цьому тлі наші вумники вигадали ідею залучити Бібі як посередника до переговорного процесу між нами та Москвою. Скажу вам, дурнішої ідеї я ще не чув. По перше з якого дива Бібі за це візьметься, особливо зараз, коли він перебуває під слідством і знаходиться у політичній розтяжці, ну а по друге, спочатку очевидно, перш ніж взагалі вести мову про якесь посередництво і Ізраїль, варто вирішити питання з послом Ізраїлю, тут в Україні, яка на мою думку є абсолютно випадковою людиною на цій посаді і яка вже своїми недолугими заявами негативно вплинила на стан та перспективи наших відносин.