Посилення захисту цивільного населення в Україні шляхом створення конфліктологічних ресурсних центрів

Дата: [2016-06-07 12:29:22]

ЧОРНОМОРСЬКА МИРОТВОРЧА МЕРЕЖА

Дата: [2013-11-08 21:10:26]

про проект Чорноморська Миротворча Мережа

 

 

 

Учасники мережі:

Віктор Пушкар,
КНУ ім.Шевченка, науковий співробітник ф-ту соціології /доцент ф-ту психології
ВГО "Альянс "Майдан", провідний науковий радник, maidanua.org

 

кандидат истор. Наук, доцент кафедры политических наук Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
http://www.tnu.crimea.ua/person_page/nikiforov/index.htm

 

Ірина Брунова-Калісецька
старший викладач кафедри загальної психології, факультету психології, ТНУ
тренер, дослідник, менеджер проектів, експерт, НГО Інформаційно-дослідницький центр "Інтеграція та розвиток".

Віктор Замятін
Рада із зовнішньої та безпекової політики (неурядова організація, Київ), 
виконавчий директор

 

Тищенко Юлія

Український незалежний центр політичних досліджень

http://www.ucipr.kiev.ua/

Український незалежний центр політичних досліджень - неурядова позапартійна неприбуткова аналітична інституція, місія якої - просування цінностей і процедур демократії в поле публічної політики та управління.

 

Тишкун Юрій Ярославович 

Національний Університет “Львівська Політехніка”.

Інститут гуманітарних та соціальних наук

Кафедра політології

http://lp.edu.ua/index.php?id=1615&L=2%2F%3F_SERVERDOCUMENT_ROOT%3D

 

Духніч Ольга Євгенівна

Таврійський Національний університет ім. В. І. Вернадського http://www.tnu.crimea.ua/person_page/dukhnich/index.htm

 

Олександр Богомолов,

Центр близькосхідних досліджень

 

Ігор Семиволос,

Центр близькосхідних досліджень

 

Сергій Данилов,

Центр близькосхідних ждосліджень

 

Наталя Беліцер,

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

 

This initiative is a continuation project that engages leading think-tanks and NGOs fromArmenia, Moldova, Georgia and Azerbaijan, Ukraine, Turkey, Russian Federation and CMI aim to motor a Black Sea regional network on peacebuilding with strong linkages at the European level. This project enabled a solid basis for the development of national and regional civil society peacebuilding forums. The objectives of the network are to continue to foster local ownership and regional collaboration between NGOs in the Black Sea area; to create linkage to civil society from specific conflict-settings. The idea is to forge common approaches of key regional actors and the EU to strengthen the role of civil society and unlock their peacemaking potential; to strengthen peacebuilding capacities at local policy and grass roots level; and to improve efficient communication and advocacy at the EU policy level by providing opportunities for networking.

ПЕРСПЕКТИВИ АЗЕРБАЙДЖАНСЬКОЇ НАФТИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Дата: [2013-11-08 20:21:45]

З огляду на перспективи завершення будівництва нафтопроводу Одеса-Броди наступного року та його подальшого розвитку у західному напрямку, азербайджанська нафта становить інтерес для компаній зацікавлених в українському проекті. Межі цього інтересу на поточному етапі визначаються кількома чинниками. Найголовнішим серед них є певна обмеженість видобутку та досить повільні темпи розвитку родовищ. Другим за значенням чинником є кількість нафти, яка транспортуватиметься в Чорноморський басейн. Значення цих перемінних залежать від обставин різної природи - насамперед, політичних, юридичних та економічних, кожному з яких ми присвячуємо окремі розділи нашого дослідження. Головна увага буде приділена тим аспектам, які безпосередньо стосуються стратегії, яку ми пропонуємо для залучення максимального об'єму нафти АР.

 

Зміст

ВСТУП 
1. НАФТА ДНКАР 
1.1 ОБ'ЄМИ ТА ЯКІСТЬ 
1.2 УМОВИ ПРОДАЖУ 
2. НАФТА АМОК 
2.1 ОБ'ЄМИ ТА ЯКІСТЬ 
2.2 ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК. ЗМІСТ ФАЗИ 1 (АЧГ) 
2.3 УМОВИ ПРОДАЖУ 
3. ПЕРСПЕКТИВИ ІНШИХ РОДОВИЩ 
4. ТРАНСПОРТ НАФТИ З АР 
4.1 НАФТОПРОВОДИ 
4.1.1 Трубопровідні тарифи 
4.2 ГРАФІК НАЙБЛИЖЧИХ ПОДІЙ НАВКОЛО БАКУ-ДЖЕЙХАН 
4.3 УМОВИ ФРАХТУ 
5. ПОЛІТИКА ВЛАДИ АР ТА ПОЗИЦІЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТОРІВ 
6. ПОЛІТИЧНІ РИЗИКИ 
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ НА НАЙБЛИЖЧИЙ ТЕРМІН 
ДОДАТКИ

ВСТУП

З огляду на перспективи завершення будівництва нафтопроводу Одеса-Броди наступного року та його подальшого розвитку у західному напрямку, азербайджанська нафта становить інтерес для компаній зацікавлених в українському проекті. Межі цього інтересу на поточному етапі визначаються кількома чинниками. Найголовнішим серед них є певна обмеженість видобутку та досить повільні темпи розвитку родовищ. Другим за значенням чинником є кількість нафти, яка транспортуватиметься в Чорноморський басейн. Значення цих перемінних залежать від обставин різної природи - насамперед, політичних, юридичних та економічних, кожному з яких ми присвячуємо окремі розділи нашого дослідження. Головна увага буде приділена тим аспектам, які безпосередньо стосуються стратегії, яку ми пропонуємо для залучення максимального об'єму нафти АР.

Важливо також відзначити, що завдяки збігу обставин, які будуть докладніше розглянуті нижче, саме зараз настає вирішальний момент як для долі самого нафтового сектору Азербайджану, так і для української ініціативи на цьому напрямку. Після досить тривалого періоду невизначеності та вагань, настав час зробити відповідальні кроки. Від того чи будуть вони зроблені і наскільки рішучими та виваженими вони будуть, залежить подальша участь України в азербайджанських проектах.

До 2004 року можна реально очікувати збільшення експорту нафти АМОК до 17 млн. тон, і, якщо рівень видобутку нафти ДНКАР не збільшиться за рахунок родовища Гюнешлі, загальний рівень видобутку досягне 26 млн. тон. Загальний експортний потенціал АР в 2004 році, таким чином складатиме 17 - 22 млн. тон. У разі успішної розробки інших родовищ цей об'єм з часом може збільшитися. У наступному році в Азербайджанській Республіці (АР) очікується видобуток принаймні 6 млн. тон нафти АМОК і 9 млн. тон ДНКАР.

З точки зору умов експорту цієї нафти йдеться про три варіанти: нафта, яка видобувається безпосередньо ДНКАР, нафта, яка належить ДНКАР в рамках АМОК (а в майбутньому й інших консорціумах) та нафта, яка належить іноземним членам АМОК. Доступність, об'єми та механізми придбання цієї нафти в усіх випадках є різними.

Значний об'єм наявної експортної нафти АР є доступним через одне джерело. В короткостроковій перспективі головні зусилля зараз варто зосередити на нафті іноземних інвесторів, але в більш тривалій перспективі, з огляду на можливості збільшення видобутку, треба вже закладати підвалини для серйозної взаємодії з національною елітою АР.

1. НАФТА ДНКАР 
1.1 Об'єми та якість

Зараз рівень видобутку нафти з родовищ, які експлуатуються безпосередньо ДНКАР становить близько 9 млн. Тон (1). З цієї нафти 8,5 млн. тон нафти іде на азербайджанські НПЗ, а решта експортується через Баку-Новоросійськ. З 8,5 тон нафти виробляється 4,5 - 5 млн. тон мазуту, який використовується як паливо на електростанціях. Цих 8,5 млн. тон вистачає лише для того, щоб забезпечити електрикою місто Баку і кілька районів. Тому актуальною є заміна мазуту на газ, який імпортуватиметься з РФ. Фактором, що лімітує експорт нафти ДНКАР, виступає також стагнація видобутку - за всіма експертними оцінками, на найближчі 4 роки власний видобуток збережеться на сучасному рівні. У випадку змін паливно-енергетичного балансу АР і підвищення частки імпортного газу у ДНКАР з'явиться можливість збільшити експорт сирої нафти. Але умови постачання газу з РФ такі, що АР у відповідь бере на себе зобов'язання збільшити обсяги транспортування по російському маршруту.

На цей час Азербайджан отримує 4-6 млн. м3 газу на добу, що становить еквівалент 4 тис. тон мазуту або 8 тис. тон сирої нафти.

На початковому етапі АР не зможе транспортувати в Новоросійськ всю вивільнену нафту - доведеться також враховувати втрати газу і неможливість повного припинення випуску мазуту. На Баку-Новоросійськ буде перекачуватися об'єм нафти, який поступово збільшуватиметься в межах різниці між об'ємами нафти, що зараз переробляється на мазут і кількістю нафти, необхідної для виробництва стратегічного резерву мазуту на випадок нової зупинки поставок російського газу. Таким чином, ДНКАР певний час ще вироблятиме попередній об'єм мазуту для поповнення резервуарів двох бакинських НПЗ.

Стратегія розвитку нафтового сектору АР передбачає завантаження власних нафтопереробних потужностей, розрахованих на 22 млн. т сирої нафти на рік, які зараз використовуються менш ніж на 40%. Довгострокові плани передбачають надання пріоритету експорту нафтопродуктів, вироблених на місцевих НПЗ.

Мінлива ситуація з заміною нафти на газ та вирішенням місцевих енергетичних проблем триватиме мінімум до 2003-2004 року. Крім російського варіанту розглядається також іранський і можливість імпорту для забезпечення бакинських НПЗ сортів нафти Кумколь (Казахстан) або Челекен (Туркменистан). Усі ці варіанти перебувають під впливом очевидних політичних складнощів.

Зокрема, виникає протиріччя між зобов'язаннями щодо експлуатації північного маршруту та стратегічними планами АР щодо розвитку власного нафтопереробного сектору і перспективами експорту нафтопродуктів, які загострилися після підписання газових контрактів з РФ.

Конкретні обсяги нафти, яка буде прокачуватися по Баку-Новоросійськ, визначатимуться співвідношенням сил сторін та політичною ситуацією.

 

2. НАФТА АМОК

2.1 Об'єми та якість

Видобуток нафти АМОК (з родовищ АЧГ) наступного року становитиме 6 млн. тон. Хоча вже зараз можна було б збільшити цей об'єм до 7 - 9 млн. тон, обережне ставлення західних акціонерів АМОК до розширення інвестицій в видобувні можливості АЧГ та розширення Баку-Супса призводить до уповільнення темпів розвитку. [...] Проте розширення Баку-Супса все ж таки планується в об'ємі до 6 - 6,5 млн. тон (за іншими даними, до 145 тис. бар. на добу, тобто до 7,5 млн. тон) наступного року. Такий рівень видобутку зберігатиметься до виконання програми Фази 1. Умови експорту подальших об'ємів нафти АМОК залежатимуть від узгодження умов транспортування і видобутку з урядом АР.

[…]

Показники Azeri Light, яка зараз видобувається на родовищі Чираг, - 0,15% сірки API 34,60 - є дуже привабливими для Європейських нафтопереробних підприємств завдяки низькому вмісту сірки. Ця нафта продається з премією до еталонної Brent близько $1,3 за останні півроку. Очікувана аналогічна якість нафти на інших родовищах АЧГ є основним технічним підгрунтям для експорту на Джейхан.

Розвиток блоку Азері (на 48 експлуатаційних свердловин) розпочнеться лише з початком Фази 1. АМОК продовжує розширення пропускних можливостей нафтотерміналу в Сангачалі - оголошено відповідний тендер, в яком беруть участь 21 компанія. Результати цього та інших шести тендерів (верхній модуль платформи, опорний блок, підводний трубопровід від Азері-1 до терміналу в Сангачалі, доставка платформи до місця буріння, встановлення платформи, бетонування труб підводного трубопроводу) стануть відомими в березні 2001 року. Зараз Сангачальський термінал здатний щодня приймати і обробляти 115 тис. барелів нафти на добу (5,75 млн. т/рік). Максимальна прийомна потужність терміналу становить 140 тис. бар./добу. Термінал має 4 резервуари, на 160 тис. бар. кожний.

[…]

2.2 Подальший розвиток. Зміст Фази 1 (АЧГ)

Першій етап розробки структури Азері, Чираг, Гюнешлі (АЧГ) передбачав видобуток так званої ранньої нафти з родовища Чираг. Наступний етап, відображений в Фазі 1, в рамках якого передбачено видобуток "великої нафти" планується затвердити в серпні 2001 року. Бюджет Фази 1 на наступний рік складе близько $411 млн. Всього на створення платформи на родовищі Азері буде витрачено близько $1,3-1,4 млрд. Загальна сума інвестицій в реалізацію Фази 1 оцінюється в $3,3 млрд. Виробнича потужність цього етапу складатиме біля 350 тис. бар/добу. (17 млн. т. нафти на рік). Видобуток нафти розпочнеться в 2004 р.

Проект Фази 1 передбачає:

  • розробку родовища Азері,
  • спорудження на Азері нафтовидобувної платформи (не менш як 48 експлуатаційних свердловин),
  • будівництво нового 30-дюймового підводного нафтопроводу з Азері до берегового терміналу в Сангчалі.
  • перевід існуючого підводного 24-дюймового нафтопроводу, в режим роботи газопроводу,
  • розширення і модернізацію Сангачальського терміналу і збільшення його потужності,
  • можливе будівництво на Азері газокомпресорної станції,
  • будівельні роботи повинні розпочатися в середині 2001, а видобуток першої нафти - наприкінці 2004 року.

Найбільш важливим серед згаданих заходів є спорудження нафтовидобувної платформи на родовищі Азері. Обмеженість видобувних потужностей досі становить головну перешкоду, яка заважає швидкому введенню в експлуатацію АЧГ.

2.3 Умови продажу 
[…]

3. ПЕРСПЕКТИВИ ІНШИХ РОДОВИЩ 
[…]

Зараз знову зростають побоювання щодо наявності великих покладів нафти та газу в Азербайджанському секторі Каспійського моря. Так третя розвідувальна свердловина на родовищі Шах-Деніз виявилася сухою. Ця свердловина знаходиться найближче до берегової лінії і була закладена там, де планувалося розпочати промисловий видобуток газу. З огляду на це весь проект відкладається з 2002 до 2004. Подібні події свідчать про мінливість ситуації на ринку азербайджанської нафти. Перспективні родовища таким чином не слід розглядати як суттєвий резерв протягом досить тривалого часу. […]

4. ТРАНСПОРТ НАФТИ З АР

4.1 Нафтопроводи 
[…]

При експорті через Баку-Новоросійськ втрачається 37,75 $/т порівняно з Баку-Супса за рахунок вищого транспортного тарифу та різниці в вартості Azeri Light та Urals. Росія також намагається накласти митні збори на цей експорт, хоча умовами угоди з АР цього не передбачалося.

[…]

4.1.1 Трубопровідні тарифи

Транзитний тариф Баку-Супса складає $0,43/баp. ($3,1/т.). Він є на $1,7/барр. нижчим за поточний тариф га Баку-Новоросійськ і на $2,07/баp нижчим за орієнтовний тариф на Баку-Джейхан. Згідно з Міжурядовою угодою РФ з Азербайджаном від 01.1996 року поточний тариф по Баку-Новоросійськ становить $15,67 $/т, хоча раніше йшлося про зниження цього тарифу до 7,20-8,00 $/т. за умови великих обсягів нафти.

[…]

4.2 Графік найближчих подій навколо Баку-Джейхан

У багатьох відношеннях питання ОЕТ має вирішальне значення для подальшого розвитку подій в нафтовому секторі АР. Зокрема, графік наступних етапів вирішення цього питання встановлює своєрідну систему координат, яку нам слід враховувати при розробці української стратегії на майбутнє.

17 жовтня 2000 року спонсорська група ОЕТ (СГ ОЕТ) в Баку домовилася розпочати реалізацію розрахованої на вісім місяців програми робіт з базового проектування. Протягом початкового періоду учасники СГ ОЕТ (яка згодом може перетворитися в окрему компанію під назвою MEPCO) можуть перепродавати свої частки. АР вже готова піти на деякі поступки щодо участі в ОЕТ. Зараз, за словами президента ДНКАР, вже можна приєднатися до проекту навіть в момент початку будівництва, але після початку фінансування це буде дорожче.

Американська компанія Fluor Daniel вже розпочала проведення передпроектних робіт (basic engineering) на азербайджансько-грузинській ділянці ОЕТ, які триватимуть 6 місяців. Ще місяць піде на вивчення отриманих результатів. З 23 серпня турецька трубопровідна компанія BOTAS і німецька Pipeline Engineering (PLE) уже проводять передпроектні роботи по турецькій частині ОЕТ.

Таким чином, планується, що питання доцільності будівництва та конфігурації нафтопроводу будуть вирішені членами СГ за 8 місяців. Після цього остаточне проектування маршруту ОЕТ планується завершити ще за 12 місяців. Будівництво очікується завершити протягом 32 місяців.

Витрати на передпроектні роботи складають $25 млн., а на проектування - $100 млн. […]

4.3 Умови фрахту 
[…]

Існують три типи фрахту танкерів: разовий (spot market), за фрахтовим контрактом (contracts of affreightments) та за часовим графіком (timecharters). Виходячи з особливостей формування експортних потоків з АР зараз переважає перший варіант фрахту. Частина нафти транспортується власними судами операторів, але деякі компанії (наприклад Statoil), хоча і мають свій флот, для транспорту каспійської нафти користуються ринком разових контрактів. […]

Розцінки на фрахт танкерів надзвичайно нестійкі навіть протягом короткого терміну і також знаходяться під впливом довгострокових циклiчних коливань, внаслідок обмеженості можливостей розширення танкерного флоту та тривалого терміну експлуатації (2). На зростання тарифів впливає збільшення пропозиції та зростання попиту на нафту на світовому ринку. Тобто, у міру збільшення потоків нафти в Чорному морі ціни на фрахт зростатимуть.

[…]

Після катастрофи танкеру Erika (3) фрахтувальники змінили свою політику щодо фрахту танкерів. Більшість з них зараз шукають судна не старіше 15 років. Уряд Франції розробив Хартію безпеки морських перевезень (Ship Safety Charter). Одна зі статей її зобов'язує фрахтувальників припинити використання однокорпусних танкерів після 2008 року і фрахтувати судна старіше за 15 років тільки за умов проходження ними капремонту протягом останніх 30 місяців. Між іншими під цією угодою підписалися TotalFina, Shell France, BP France та Esso France (підрозділ ExxonMobil). Хоча ця Хартія юридично є національним документом, але оскільки вона підписана усіма основними міжнародними операторами каспійської нафти, згадані вимоги треба враховувати і тим компаніям, які зацікавленні в співпраці з ними.

[…]

5. ПОЛІТИКА ВЛАДИ АР ТА ПОЗИЦІЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТОРІВ 
[…]

Головним напрямком політики АР є просування Баку-Джейхан як основного експортного маршруту. Цю ідею підтримують не тільки теперішнє керівництво, а і всі гілки азербайджанської опозиції, окрім А. Муталібова. Аби забезпечити матеріальну підтримку цього проекту іноземними інвесторами (членами АМОК та іншими) використовуються різні тактики та схеми.[…]

[…]

Акціонери АМОК в основному дотримуються спільної стратегії щодо перспектив розвитку АЧГ та взаємовідносин з урядом АР. Учасники консорціуму настроєні на пошук остаточного рішення проблеми транспорту нафти з АР. […]

[…]

6. ПОЛІТИЧНІ РИЗИКИ 
[…]

На легальній політичній арені діють лише прозахідні центристські чи правоцентристські партії. Серед опозиційних політиків, які діють в Азербайджані, найбільш впливовим є лідер партії "Мусават" Іса Гамбар, який під час правління Народного Фронту був спікером парламенту. […] Втім спроби І.Гамбара об'єднати навколо своєї партії більшість опозиційних сил навряд чи будуть реалізовані через амбіції політиків. […]

На думку експертів, Аяз Муталібов має шанси повернутися до Азербайджану і боротися за президентську посаду. Як переваги його позиції можна зазначити відсутність інформації про його корумпованість. Він виступав проти формування політичної еліти на основі клановості та кумівства. Під час його правління вихідців із Шемахи, звідки він родом, рідко можна було зустріти на керівних посадах. А.Муталібов вважається в Азербайджані компетентним економістом. Під час його правління Азербайджан не втратив жодного населеного пункту, якщо не рахувати Ходжали.

Втім Муталібов не має ефективної організаційно-пропагандистської бази. В Азербайджані, крім слабкої соціал-демократичної партії, жодна партія його відкрито не підтримує. Це пояснюється тим, що прибічники Муталібова намагалися у середині 90-х повернутися до влади шляхом заколоту і всі промуталібівські організаційні структури були ліквідовані, а лідери заарештовані.

Відверта підтримка А.Муталібова з боку Москви теж є важливою складовою його ймовірного повернення. З одного боку, ця обставина змусить прозахідні сили об'єднатися проти нього, що ускладнюватиме політичний маневр. З іншого боку, наявність в Росії 2 млн. (за деякими даними - 3 млн.) азербайджанців ймовірно створює потужну політичну базу в Азербайджані, де мешкають їх родини.

Інший реальний претендент на посаду президента Азербайджану є колишній спікер парламенту Расул Гулієв. Переваги цього політика в тому, що за ним стоїть реальний капітал і у вирішальний момент його може підтримати нахчеванський клан. У Гулієва, на відміну від Муталібова, в Азербайджані є сильна політична організація - Демократична партія Азербайджану.

Втім, він має і свої вади. По-перше, від представник того ж самого правлячого клану, на зміну якого налаштовані інші політичні сили. По-друге, він відомий як корупціонер. Окрім того, він у свій час фінансував весь процес повернення Гейдара Алієва до влади і сприяв нейтралізації політичних супротивників теперішнього президента.

Важливим елементом, який впливає на майбутню політичну кар'єру Гулієва є той факт, що він як і інші легально діючі лідери азербайджанської опозиції вважається проамериканським політиком. Знаходячись у США, він там відкрито займається політичною діяльністю. На думку західних аналітиків, Вашингтон готує його на місце Алієва в разі смерті останнього.

Таким чином, реальними претендентами на посаду президента Азербайджану слід розглядати Ісу Гамбара, Аяза Муталібова та Гасана Гулієва. В разі приходу до влади першого або останнього, серйозних, принципових змін у внутрішній та зовнішній політиці Азербайджану не відбудеться. У зовнішній політиці головним напрямком залишиться західний вектор. Важливо відзначити, що ці політики підтримують будівництво нафтопроводу Баку-Джейхан, вбачаючи у ньому, в першу чергу, політичну гарантію азербайджанської незалежності.

В разі приходу до влади Аяза Муталібова, відбудуться суттєві корективи зовнішньої політики у бік Росії, втім рівень лояльності його до Москви буде залежати від обставин його приходу до влади. Він є єдиним політиком, який відверто негативно ставиться до будівництва нафтопроводу Баку-Джейхан.

Зважаючи на важливість особистого фактору в вирішенні долі нафтового сектору в АР, необхідно враховувати, що будь-які зміни влади призведуть до приходу в цей сектор нових людей. Деякі партії (зокрема Мусават, напевно і ДПА) мають вже наготові свій альтернативний штатний розклад керівництва ДНКАР. Тому довгострокові стратегічні плани відносно каспійської нафти не можна будувати, не розвиваючи стосунків з усіма ключовими політичними силами АР.

[…]

1. Усі 6 оффшорних управлінь ДНКАР за 9 місяців цього року видобули 5,6 млн. тон нафти - лише на 2100 т. нафти більше за минулий рік. Більшість нафти (90,5%) видобувають управління "28 Травня" і "Нефт Дашлари" (Нафтові камені). З них "28 Травня" - 80% всього видобутку.

2. В загалі, ринок фрахту є настільки складним, що, за словами автора однієї з найвідоміших монографій The Chartering Handbook Томаса Пагониса, з точки зору кількості чинників, які необхідно враховувати, його можна порівняти лише з фондовою біржею.

3. Еріка, танкер 1975 року випуску тоннажем 37283 т. розвалилася на дві частини біля узбережжя Франції в грудні 1999. 12000 т. нафти вилилося в море, внаслідок чого значно посилилася увага до проблем екологічної безпеки танкерних перевезень